І по вусах не тікло і в рот не попало

http://blogs.pravda.com.ua/authors/nayem/4e0b62b9ef7ff/add_ok/#form

Uatumbai _ 01.07.2011 15:24

Мустафа не формує соціальної апатії. Соціальну апатію формує держава своїм відношенням до виборців, якщо вже мова йде про них. І в можливісь змін на краще ще вірять тільки хворі на голову. Має бути не віра, і не нею потрібно керуватися, має бути впевненість, якої немає, як немає до цього ніяких підстав. Коротше – лампочка є, але вона не світить, больше того, в неї розколота колба. Але кажуть, – якщо повірите, то засвітить. А Мустафі не ображатися потрібно і не виставляти свої амбіції, а працювати та просто жити. Як це роблять всі ніші. Він дещо заблукав в самотності. Але це пройде. Ясно й так, в чому ми тут сидимо по вуха. Але, те, про що він тут сказав, то є наслідками, а не причинами. Наступного разу нехай з них і почне, з причин.

----
Uatumbai _ 30.06.2011 10:36
Дивні люди в дивній країні. Мустафа дякує, що його не запросили. А якби запросили, то він би не пішов. Я зараз буду довго плакати. Як же так. Самого Мустафу та не запросили. А якби запросили, то він би їм дулю показав. А якби таки пішов, бо може б його за матню за собою потягли, то вилив би всенародно обраному діючому Президенту відро помиїв на голову. Мустафа його запитав би - А звідки, пане Президент у Вас такий чарівний шалашик. З басейном. Ага. І фонтаном.

А на які такі шиші Ви його здобули. Збудували, тобто. На яку зарплату. - А у Вашого синочка звідки така баночка з грішми. Калиточка цегляна. І ще щось там в тому ж дусі. А хто його і за що депутатом вибрав та скільки і чого і де і як. Ото б тоді Мустафі не дерев"яний пам"ятник поставили, як йому оце вистругали на УП, за те, що не пішов, а чавунний. В повний зріст. А може й у бронзі відлили. Бо заслужив. Своєю справедливою чесністю. Пошуком правди в лантуху полови. Там, де нею вже років з двадцять не пахне. За справжній патріотизм та непідкупну правду. Якою він викриває буржуйське гніздо та його власника. Дякуючи, що не запросили.

А куди взагалі дивилися. Тоді, як вибирали. Тоді, як державу шматували. Тоді, як самі, ті, що зараз Мустафі отой пам"ятник мурують за оту його справедливість, хабарі давали. За що? За все. І завжди справедливо давали і завтра будуть так само давати. Ще й - дякую, скажуть, що взяли. Не погидували підношенням уклінним.

Що, забулося в якій тепер країні живемо? Все ще соціальна справедливість, рівність та братерство сниться? Що тепер шукаємо, народ? Чи не те виросло, що сіяли та удобрювали? За що ж така немилість тепер до того, за якого так недавно горло рвали. До війни доходило. Булаву вручили? То ось він тепер, дивіться та цінуйте. А хто кращий? Хто менше накрав? Хтось менше, а хтось більше. Що ж тепер сльози лити. Їжте, не подавіться. Бачили очі, що купували.

Завтра до когось ще  запросять. Може до барона Азарова. То й що? Знову про Мустафу забудуть. Його тепер і до Шустера вже не запросять. Та й до інших. І навіть не тому, що цеховикам підгадив. А тому, що себе на цьому випнув. Хоча ніхто й не змушував. І піде Мустафа вільним журналістом. Навприсядки, з бубном. В мале коло, танцювати.
----
Uatumbai _ 29.06.2011 21:33
Во-первых, спасибо, что не пригласили. Приглашение... на такое мероприятие поставило бы меня в сложное положение... я обязан был его принять, поскольку сам публично этого требовал...мне бы искренне не хотелось оказаться в роли "доверенного", коими президент сам назвал приглашенных журналистов.
А в общем, спасибо. И еще раз, спасибо. А кто не слышал, то еще раз.
----
Uatumbai _ 29.06.2011 22:09
Бо я так і не зрозумів, за що Мустафі всі такі вдячні. За те, що він написав пасквіль на своїх колег? В якому наскрізь світиться його образа за незапрошення. Значить фейсом не вийшов. Чи за те дякують, що нагнав хвилі на янука. То для цього багато розуму не потрібно. Тут всі женуть, кому тільки не ліньки. Що з того. Довів, який він патріот? Ну, стукнутих себе кулаком в груди у нас люблять. Як там – миздобумо? Ну, ну...
Їм треба було в Януковича із калаша стріляти. Або придурком обізвати. От тоді вон стали б тими, кому довіряють.

Рандеву

Подивився інтервю  Януковича  шістьом журналістам. Перше враження, що потрібно частіше проводити такі бесіди. Тоді відпаде багато питань та домислів щодо державної політики. І хотілось би вірити у відвертість та чесність сказаного Президентом.
В тому, що він дійсно має бажання та прагне вивести Україну з тупика, в який її загнала попередня влада. І працює в цьому напрямку не покладаючи рук.

Тільки щось цьому заважає. А заважає повірити в ті добрі його наміри маєток Президента. Псує картину тієї довіри. Не тільки фізично, тим, що існує. Але й психологічно. З подальшою логікою міркування відносно особистості та місця її перебування. І якими засобами це місце здобувається.

А загалом, то ніби все й добре. Навіть демократично. Дощ, альтанка та задушевна бесіда за чаєм декількох журналістів з простою людиною, наділеною величезною владою та відповідальністю. Людиною, від якої залежить доля мільйонів та майбутнє держави. А в тім, дай  Боже. Якщо не згадувати затаскану фразу відомого режисера. Але, це лише так, особисте.

29.06.2011

Кава з блондинкою

 ...
- Як тобі суд над Кицею по п"ятому?
- Я не дивився.
- Її не посадять!
- Чому?
- Це в них така гра. Полякають та й усе. Вони ж колись поміняются місцями, вибори будуть.
- Не поміняються.
- Чому?
- Тому що, вони ловлять двох зайців, але по одному.
- Це як?
- А так: Промисловість, яка належить олігархам потребує газу.   Ці ціни, що є, їм непід"ємні, збиткові. Модернізації промисловості не відбулося, тому споживання нею газу велике і тому неконкурентноздатне. Народ обдирати з цього приводу вже стає складно. Значить, потрібен перегляд цін в нижчу сторону. А для цього потрібні підстави. Підстави можуть бути тільки тоді, коли буде доведено, що угоди підписані незаконно. Тому, винна Киця, чи не винна, але потрібно довести, що винна. А вина ця вийде не інакше, як в особливо великих розмірах. Граничащих з державною зрадою, або і такою, що являється нею. Ще й з корисних особистих мотивів. Тому посадять. Бо іншого шляху немає. Посадять ще й в якості розплати  за приниження. І спробують знищити, не тільки, як політика та конкурента, а і як особистість.
- А другий кролик?
- Заєць.
- Угу...
- А другий - вибори.
- ?
- Остаточно знищується опозиція. І будується авторитарна, або й тоталітарна держава з безстроковим президентом.
- Люди вийдуть на вулицю.
- Вийдуть, якщо хтось заплатить. Але хто ж заплатить проти себе. А опозиції платити нічим.
- А як було в 2004-му?
- 4-й вже довів, що виходити марно. Нічого ж не змінилося. Тихо домовились, передали владу, поставили великого Папу- Реформатора прем"єром і залишили всіх в спокої. І в 2010-му теж. Залишили преференції та награбовані капітали, державний устрій ніяк не змінився. Народовладдя не стало. Мафія зміцніла.
- Народ підніметься на збройне повстання.
- Народ не той.
- Це як? Є ж патріоти.
- На хліб поки є. Видовищ більш ніж достатньо. Народ на толоку зібрати важко, а на збройне повстання неможливо. Та й за кого, або за що віддавати своє життя? За комунізм? Це вже проходили. За народовладдя? А народ знає, чого він хоче? Лідерів немає. Ідеї немає. Одні опереточні папуги. Поневірених солдат зі зброєю, які прийшли з фронту немає. Явної розрухи та голоду немає. Патріоти виїхали за кордон. А ті, що залишилися, прислужують владі.
- А що є?
- Є територія, заселена лузерами-рабами. Є феодали, які тими рабами володарюють.
- То що ж робити.
- На це запитання ніхто ще відповіді не знайшов. Кудись вивезе сама історія. А куди.., хто знає.

27.06.2011

=========================================================================
http://www.pravda.com.ua/articles/2011/08/6/6458792/
Микола Азаров під час вільних свідчень 5.08.2011:

- Приступив к исполнению обязанностей премьер-министра, я изучил все материалы, касающиеся договоров между Нефтегазом и Газпромом. Прежде всего, для того, чтобы найти аргументы для их пересмотра. Соглашения от 19 января были абсолютно невыгодными для Украины и вели к банкротству Украины. Когда я впервые прочитал этот документ, то не мог представить себе, что он мог быть санкционирован украинской стороной. К примеру, в договоре за недобор газа летом предполагалось 150% штрафных санкций, а зимой – 300%. Ни с одной другой страной таких санкций у Газпрома нет. Я рассматриваю это соглашение и по сути, и по форме как предательское по отношению к Украине и ее гражданам.
- Еще один фактор состоит в том, что Тимошенко как премьер-министр человек абсолютно неподготовленный к исполнению такой работы. И в переговорах с таким, будем говорить, партнером как Путин, достаточно слаба. Я несколько раз задавал Путину вопрос: "Что побудило вас заключить заведомо невыгодный для вас договор? Ведь рано или поздно этот договор будет отменен, мы его пересмотрим. Так какие причины лежали в основе?". Он ответил, что он сам не понимает этих причин. И что целесообразно спросить об этом у украинских деятелей, каким образом они отстаивали национальные интересы…
...этот контакт убыточный и крайне невыгодный. И мы делаем все, чтобы его пересмотреть.

                                                                                              ***

Олігархічно-демократична ліберально-рабовласницька

Можна поважати. А можна зневажати. Можна любити, а можна ненавидіти. Можна співати оди, а можна битися головою об стіну. Але зміст від того не змінюється.
Квадратне не стане круглим. Чорне не стане білим. Олігархія не стане народовладдям. Раб не стане вільним. Феодал не стане демократом.
Міфи та ілюзії не стануть реальністю.  Ганчірку з підлоги не стелять на стіл. В розбитому горщику борщ не варять. Запозичине щастя не ощасливить. Мертвий півень не заспіває.
27.06.2011

Палата № 6

Вчера смотрел про Японию по первому. Показывали последствия цунами и как они оптимистически держатся и смотрят в будущее. Взаимопомощь и поддержка, отсутствие эгоизма. Не разобщены, как мы в Украине, а держатся все вместе и имеют одни цели, их объединяющие. Да, мы с ними имеем различные менталитеты. И подумал: А что это я так взялся защищать украинский национализм.
Чем хуже быть космополитом, живущим среди множества народов и даже расс и плюнуть на все эти измы, думать о собсвенных интересах, добиваясь жизненного успеха среди таких же бегущих вперед, как и сам. Что в этом плохого? Ведь так устоена жизнь. Каждый имеет свой старт и нужно спешить, чтобы успеть за впереди бегущим и уходить от того, кто дышит тебе в затылок.

Иначе останешься в числе отстающих и превратишься в сознании первых, в никому не интересного маргинала. ведь нынешняя жизнь построена именно так, по образу и подобию американской мечты. Скалькулировали то ведь оттуда, взявши за пример ихний капиталистический шаблон, по которому начали строить свою рыночную экономику, и который и внес коррективы в наше сознание, привил прагматизм, забрал духовность, взаимопомощь и взаимопонимание.

Мы, здесь живущие, никто никому, по большому счету, теперь не нужны. Мы можем объединиться, но только по отстаиванию своих каких-то узкокорпоративных интересов, небольшим, заинтересованным колличеством людей, подобно волчей стае.  А объединиться, подобно "Майдану"-2004 уже не сможем. Потому, что мы приобрели уже опыт, и он - отрицательный. Он разочаровал предательством наших надежд и мы стали цинично-прагматичными. Но не духовно возвышенными. Мы потеряли веру. И стали душевно больными.

А что возможно построить в дурке? И что может быть страшнее, чем потерять веру. Нет, конечно кто-то может продолжать доказывать себе и людям недоказуемое. Что не все так плохо и не все еще потеряно, что все еще впереди и когда-то наступит благоденствие. На то она и дурка. Что нужно подождать годочка три, иль пять. И выбрать честных, тех, кто будет думать о державе, о стране, не будет воровать, и не продаст всех нас в зависимость и кабалу.

Вот только как убедить меня, что это будет, и что возможно это вообще. Ведь двадцать лет я наблюдаю только обратное, регресс, а не прогресс и в жизни, да и в судьбе уже, народа. Которым правят те, что им нет дела до него. Набить бы только им мошну свою, вот в этом цель. На унижении, на ограблении народа, в кризис, умножив капитал. Так есть ли Бог? А если есть, то почему безмолвно наблюдает, как делал то во все века.

И что теперь, что нам еще придется заложить, чтобы з десяток лет вот так прожить. Эх ты, шекспир, Uatumbai, ты дурью этой не страдай. Живи как все, в палате шесть, не думай ни о чем, не унывай, беги вперед, не отставай и пяткой люстру доставай.

17.06.2011

Змінити нічого неможливо

http://www.pravda.com.ua/articles/2011/06/8/6279818/
http://www.epravda.com.ua/publications/2011/06/6/287893/
http://narodna.pravda.com.ua/politics/4dc07b2f71f8e/view_print/
http://www.aferizm.ru/criminal/ops/st_k_leo_jamp.htm

Блер

То що там Тоні Блер. Приїхав в Україну з лекцією. Ділитися демократичними досягненнями. Студенти слухали з обожнюванням і відкритими ротами. Правда, журналістам поставити запитання чомусь так і не вдалося. Мабуть не вийшли рилами. А може не досягли розумом. Але монолог пройшов в конструктивному руслі і, головне, у взаєморозумінні самого Тоні, в смислі, з тим блером, який він ніс аудиторії.

Спочатку він щось блер про свій мобільний телефон. Це, для затравки. Щоб налагодити контакт з аудиторією. А потім вже про те, як гарно у сАмій Великій Британії різні раси розуміються між собою. Повна демократія з Великим ліберальним Тоні. Вже іншим. Тим, що у фраку з крильцями. Тобто - Елтоном з великою J. Але ні, ми не про те. Хоча те, там дійсно необ"ємне. І Як тільки той худенький стрючок справляється, ви тільки подумайте. Той, що за Елтоном позаду ходить.

Мабуть Елтон трохи нагинається для зручності. Бо може задньому здається, що передня швидко тікає, і все біжить, а ніяк догнати не може. А передній потім ніби тормозить головою об рояль. А рояль тоді доїзджає до стіни і теж тормозить. Бо маса, все-таки не маленька.  І тоді вже той, що до роялю ближче, пише музику носом по октавах, а задній йому підказує, по яких саме  клавішах стукати, щоб такт не пропав.

Да, то ми тут трохи відволіклись від головного. А головне в тому, що цікаво, що вони, тобто, всі великі британці, ті, що там корінні, будуть робити так, років через тридцять. А може й раніше. Це, коли маленькі китайці їх ліберально обійдуть чисельністю. І індоафриканці з арабопуштунами їм допоможуть. Ні, я не расист. Навіть навпаки, демократ. Але мене цікавить те, про що могли б запитати журналісти. А потім і мені розказати. Що тоді будуть робити англійці. Перебиратися в гетто в Ірландії, чи перебиратися в Африку, щоб трохи загоріти до коричневого кольору.

Може в чомусь правий був син прица Чарльза з переодяганням на тусовці, що як несвідоме, детермінувалося в поведінці та віддзеркалилось в дійсному. І чи не будуть і його дружині незабаром наполегливо радити одягти паранджу. І стане Об"єднана Британія Об"єднаними Еміратами. З чорнобровою королевою з великими губами. Але тієї краси за паранджою ніхто не помітить.
8.06.2011