29 нояб. 2011 г.

Коли загудуть українські бджоли

Наші лібдеми бояться слова "ідеологія". Вони будують, чи, як вони кажуть - розбудовують державу, не маючи уявлення, а що ж має з того вийти в результаті. Якою має бути картина, яка ними малюється. А ідеологія держави, якраз, це і має визначати. Тому ніхто й досі не може конкретизувати та ясно визначити, ні напрямків руху, в бік Заходу, чи Сходу, ні політичної системи, ні економічних відносин. І ми, навіть не розуміємо, що означає наш державний суверенітет і що з ним робити. Комусь віддати, на щось обміняти, чи залишити собі, як цяцьку.
Наші керманичі, починаючи з самого початку самостійного плавання, розказують про те, як вони беруть на себе політичну відповідальність. І клянуться на Біблії почути, покращити, відстояти та побороти. Але, що означає ця, їхня відповідальність. Тільки одне - нагребти за час царювання побільше капіталу і тихо спочивати потім в своє задоволення в своїх маєтках. Ось це і є політичною відповідальністю за відкидання держави на пів-століття назад. За такі "подарунки" колись їм би відрубали голову, або розстріляли. А зараз це тільки - політична відповідальність.

Це, коли одна людина відкидає всю країну на п"ятьдесят років назад. І народ цій людині за це безмежно вдячний. І потім, від каторжної праці, йде на заслужений відпочинок. Який, той же народ, забезпечує йому недоторканністю та всілякими пожиттєвими благами. Це - дивна країна. Вона не керується ні логікою, ні здоровим глуздом. Ця країна приречена. Або на розтягання, або на нову коліївщину. І її майбутнє потоне в мороці анархії. Інакще, історія не буде користуватися логікою. А такого не буває. Останні події в Києві та Донецьку включили часовий механізм і відлік часу почався. Почався? Хм, наївна романтика...

26 нояб. 2011 г.

То що ж воно таке - ліберальна демократія

Wikipedia:
Ліберальна демократія є формою суспільно-політичного устрою - правовою державою на основі представницької демократії, в якому воля більшості і здатність обраних представників здійснювати владу обмежені в ім'я захисту прав меншості і свобод окремих громадян.

Ліберальна демократія ставить своєю метою рівне забезпечення кожному громадянинові прав на дотримання належних правових процедур, приватну власність, недоторканність особистого життя, свободу слова, свободу зібрань та свободу віросповідання. Ці ліберальні права закріплені у вищих законах (таких, як конституція або статут, або ж у прецедентних рішеннях, винесених верховними судовими інстанціями), які, в свою чергу, наділяють різні державні та громадські органи повноваженнями з метою забезпечення цих прав.

Характерним елементом ліберальної демократії є «відкрите суспільство», що характеризується терпимістю, плюралізмом, співіснуванням і конкуренцією самого широкого спектру суспільно-політичних поглядів. Завдяки періодично проводяться виборів, кожна з груп, які дотримуються різних поглядів, має шанс отримати владу. На практиці екстремістські або маргінальні точки зору вкрай рідко грають значну роль у демократичному процесі. Однак модель відкритого суспільства ускладнює консервацію влади правлячою елітою, гарантує можливість безкровної зміни влади і створює стимули, щоб уряд гнучко реагувала на запити суспільства.

У ліберальній демократії політична група, що знаходиться при владі, не зобов'язана розділяти всі аспекти ідеології лібералізму (наприклад, вона може виступати за демократичний соціалізм). Проте вона зобов'язана підкорятися згаданому вище принципу панування права. Термін ліберальний в даному випадку розуміється так само, як в епоху буржуазних революцій кінця XVIII століття: забезпечує кожній людині захист від свавілля з боку влади та органів правопорядку.

Із форума, на якому цю тему, обговорює молодь. Може вони комуністи?:

Демократичний лібералізм по свій суті є диктатура буржуазії і влада грошей і корупції. Керують і володіють засобами виробництва і послуг не професіонали, а ті, у кого є гроші, у зв'язку з чим вони не можуть дати дійсно правильних рішень і зацікавлені тільки в тому, щоб грошовий потік не припинявся.
Професіоналізм і гуманність відходить на другий план, добре живуть злодії і спекулянти, які купують собі відповідну освіту і йдуть на вже приготоване для них тепленьке містечко, а ті, хто виробляє продукти і виконує відповідні послуги, необхідні для існування суспільства (продукти харчування, автомобілі, побутова техніка, освіта, охорона здоров'я і т. п.) ледве зводять кінці з кінцями.
Хоча, звичайно, ще у деяких є можливість поєднати виробничий процес з дрібнобуржуазною діяльністю, наприклад, продати що-небудь зі свого городу, здати кімнату в найм або провернути якісь угоди на роботі, запропонувати свої послуги за окрему плату, у зв'язку з чим ці люди живляться ілюзію, що все добре. На довго? Число безробітних і заборгованості по зарплаті, як і раніше, ростуть, а разом з ними, падає платоспроможність суспільства. Піраміда, поставлена з ніг на голову неминуче дає крен.
Демократичний (народний) лібералізм - це нонсенс. А про демократію і говорити нічого. Хтось із великих сказав "Немає мерзеннішого слова, ніж демократія" І ніколи демократія не стане категорією політичної системи. Ми чітко знаємо види політичних систем - первісно-общинний лад, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, соціалістичний і дикий.

Це той, в якому ми зараз живемо. Правда офіційно він ще не отримав назву. оскільки різко відрізняється від всіх вищеперелічених. Лад, в якому не хочеться нічого робити, до чогось прагнути, не хочеться взагалі жити. А це тактика на скорочення населення. На масове зомбування. На деградацію особистості і повне підпорядкування свідомості. Це масовий гіпноз у державному масштабі. Де тут демократія?

 Демократія - само по собі абсурдне і облудне поняття. Не може бути влади народу. Народ - це трудящі. Якщо хтось із них став управляти - він вже належить до іншого класу - політиків, сенаторів. Не можуть всі бути президентами, не можуть всі робочі керувати, це теж професія і це інша професія. Демократія - це обманка для дурнів і насправді це слово утворено від слова демон (демонкратія) і це - не жарт і не каламбур, а чиста правда. Якщо не вірите - тоді запитайте себе, чому демократи завжди підтримують педерастів, злочинців, розпуста, культ грошей і задоволення - все, що від лукавого?

"До речі, ще Аристотель, розділяючи шість можливих типів держави на« правильні »і« неправильні », демократію відніс до неправильних.« Правильні »типи держави - монархія, аристократія, політія - панування середніх прошарків суспільства;« неправильні »- тиранія, олігархія, демократія. "
Бо справжньої демократії немає і ніде не було, демократія завжди має на увазі розшарування - бідні і багаті, гнобителі і пригноблені, бо нинішня молодь пропадає з пляшкою пива і пачкою кокаїну, а робітничий клас місяцями чекає зарплати.А в якому стані наше сільське господарство? Олігархи скуповують землі і води, відбираючи в людей останню надію вижити.А наш бюрократичний апарат? Напевно, немає людини, яка б не стикалася з паперовою волокітою.Всі мої однолітки п'ють, курять, не знаючи, чим ще себе зайняти. І як мені може подобатися жити в цю епоху?

 У мене остаточно відібрали майбутнє, до якого я готувалася. Багато моїх ровесників вже мертві, а решта не змогли народити дітей собі на зміну. Тому що мої співвітчизники були майже поголовно пограбовані та принижені цілком ліберально-демократичними методами, і майже не чинили опір. Бо не можуть всі бути "панами". Якщо панове - тоді на одного "пана" будуть тисячі рабів.

Як можна говорити "жити", коли ми мільйонами на кладовища переселяємось? Коли діти нашої країни продаються в публічні будинки? Коли безпритульність, приниження і отрута навколо - моральна, інтелектуальна і фізична?
Нація стрімко дурнішає - це дуже помітно.

Час дем-ліберальної політики закінчився, зараз цілком встановилася диктатура великого капіталу, де ми всього лише ресурси, якими можна розпоряджатися як неживою масою.
За підсумками виборів, страйків та руху опору взагалі, можна сказати, що громадянське суспільство отримало свідоцтво про смерть.

Особливо обурлива позиція старшого покоління "аби вижити-дожити", "я, мене, себе ..."
А що ви залишаєте своїм дітям? Виживаєте тихо-спокійно за рахунок дітей! Продали нас в рабство. А що далі?

Осенние заметки о летних впечатлениях


Вони не об"єднаються.  Це перегони тарганів, "Бєг" "Янычар".  У кожного із них, в очах світиться жага влади. І кожен з них бачить себе Першим. Вони хочуть зробити революцію і змести чинну владу. Але, революцію - буржуазну. Вони нічого не кажуть про інтереси соціуму, людей, народу України. Вони змагаються у словоблудстві, як вони переможуть і закликають їм вірити. Але не кажуть, якою має бути держава. А тому, вона залишиться такою ж. З владою, яка буде буржуазною по своїй сутності. А це, - влада тих, хто має мільйон. І ті, хто його не мають, завжди будуть про нього мріяти. Бо мільйон дає свободу тому, хто його має  Але, мільйон не ділиться. Його можна тільки відібрати. У народа. Або у них. Але тоді, революція вже не може бути буржуазною. Тому, якщо вона і відбудеться, то вона буде війною розділу, переділу, бедламу і анархії. Бо мільйон просто так не віддають. Опереточних "революцій", навіть з великими масовками, вже не буде. Ви вже зголодніли? Тоді беріть ножі.
Виделки та серветки. Та сідайте до столу, незабаром подадуть страви. А оркестр вже натирє каніфоллю смички.



Конечно, есть великая приманка жить хоть не на братском, а чисто на разумном основании, то есть хорошо, когда тебе всё гарантируют и требуют от тебя только работы и согласия. Но тут опять выходит загадка: кажется, уж совершенно гарантируют человеку, обещаются кормить, поить его, работу ему доставить и за это требуют с него только самую капельку его личной свободы для общего блага, самую, самую капельку. Нет, не хочет жить человек и на этих расчетах, ему и капелька тяжела. Ему всё кажется сдуру, что это острог и что самому по себе лучше, потому — полная воля. И ведь на воле бьют его, работы ему не дают, умирает он с голоду и воли у него нет никакой, так нет же, все-таки кажется чудаку, что своя воля лучше.

Разумеется, социалисту приходится плюнуть и сказать ему, что он дурак, не дорос, не созрел и не понимает своей собственной выгоды; что муравей, какой-нибудь бессловесный, ничтожный муравей, его умнее, потому что в муравейнике всё так хорошо, всё так разлиновано, все сыты, счастливы, каждый знает свое дело, одним словом: далеко еще человеку до муравейника!
Другими словами: хоть и возможен социализм, да только где-нибудь не во Франции.
И вот в самом последнем отчаянии социалист провозглашает наконец: Liberté, égalité, fraternité où la mort. 1 Ну, уж тут нечего говорить, и буржуа окончательно торжествует.


А если буржуа торжествует, так, стало быть, и сбылась формула Сийеса, буквально и в последней точности. Итак, буржуа всё, отчего же он конфузится, отчего ежится, чего боится? Все сбрендили, все перед ним оказались несостоятельными. Прежде, при Луи-Филиппе например, буржуа вовсе не так конфузился и боялся, а ведь он и тогда царил. Да, но он тогда еще боролся, предчувствовал, что ему есть враги, и последний раз разделался с ними на июньских баррикадах ружьем и штыком.

Но бой кончился, и вдруг буржуа увидел, что он один на земле, что лучше его и нет ничего, что он идеал и что ему осталось теперь не то чтоб, как прежде, уверять весь свет, что он идеал, а просто спокойно и величаво позировать всему свету в виде последней красоты и всевозможных совершенств человеческих. Положение, как хотите, конфузное. Выручил Наполеон III. Он как с неба им упал, как единственный выход из затруднения, как единственная тогдашняя возможность.

С тех самых пор буржуа благоденствует, за благоденствие свое платит ужасно и всего боится, именно потому, что всего достиг. Когда всего достигаешь, тяжело становится всё потерять. Из этого прямо выходит, друзья мои, что кто наиболее боится, значит тот наиболее благоденствует. Не смейтесь, пожалуйста. Ведь что же такое теперь буржуа?

1. Свобода, равенство, братство или смерть
Ф. М. Достоевский."Зимние зааметки о летних впечатлениях"


16 нояб. 2011 г.

Світлофор


Ми повільно йшли алеєю старого парку, і велике листя платанів, повільно кружляючи, опадало на землю. Ми йшли, розгрібаючи листя ногами, а осінь золотими фарбами малювала етюди, які, в міру наближення до них, відкривали все нові несподівані ракурси, які, начебто, закликали, ще і ще раз насолодитися останніми днями чудесної пори перед зимовими холодами.
 
…- Так, напевно ти права, відповів я. Але у нас дещо різні з тобою завдання. Ти вчиш людей заробляти гроші. Я ж, тільки, абсолютно несерйозно, розповідаю дуже невеликій кількості мрійників про те, що їх очікує. І навіть не даю їм жодної надії на гідне їх мріям, майбутнє, на відміну від тебе. Ми в цьому стоїмо на різних позиціях. Я скептик, ти - оптиміст. І тобі, в цьому сенсі, легше. Тому, що ти оперуєш точними, можна сказати - математичними поняттями.  Я ж, - тільки припущеннями, заснованими на аналізі подій. І, через недостатність інформації, можу помилитися.  Тому, моя місія важча.
 
-Не зовсім так, сказала вона. - Я ж теж можу помилятися, економічна картина теж динамічна і змінюється щохвилини. Але я даю можливість об'єктивної її оцінки і, на цьому, - вміння вибирати правильні напрямки своїх устремлінь тим, хто працює в бізнесі. А від помилок ніхто не застрахований. Але це тільки частка від загального, того, що в кінцевому підсумку дасть позитивний результат. Так і в тебе. Розумієш, адже ми робимо одну і ту ж справу, але дещо в інших проекціях.
 
-Ну що ж, може бути, - я подивився на неї і запитав, - а чи не випити нам по чашечці кави, ти як? - Вона, про щось задумавшись, кивнула. І ми попрямували до невеличкого кафе, яке так доречно виявилося на нашому шляху, варто було лише перейти через дорогу. Ми стояли біля пішохідного переходу і дивилися крізь потік машин на двері кафе, в освітлених вікнах якого, хтось затишно сидів за столиками. А світлофор все ніяк не перемикався на зелений. 

-Ось так і в житті, подумав я. -Часто все залежить не від того, що ти плануєш, а від якогось нікчемного контакту світлофора, який ніяк не хоче вчасно перемикатися на зелене світло. А особливо, якщо у нього вже давно згоріло реле.

14 нояб. 2011 г.

Хотів щось написати про право громадян (на щось там… тепер вже неважливо)

По Джону Локку(1632-1704), до виникнення держави люди перебували у природньому (естественном) стані. Хочеться запитати, а в якому стані знаходимось тепер ми, вже маючи свою, незалежну та демократичну  державу. Ясно, що – неестественном. Інакше, природньо, ми би не "гризли" так завзято забори біля Верховної Ради і не" гавкали" б, обзиваючи  її – Зрадою. А, також, і все інше, чим ми ніяк не можемо "натішитись", перебуваючи в такому – зовсім, не природньо- визначеному, положенні. Дуже схоже, що ми взагалі ще перебуваємо в стані ембріональному. Бо за набагато менші "подарунки" влади своїм народам,  в набагато ліберальнішій та демократичнішій Європі, люди, на відміну від нас, вже давно реагують прямо протилежно від нашого. І то у них тільки початок, який все більше згуртовує людей.
---

Але побачив на Корр-і таке:  

Опрос: Почти четверть украинских семей находятся за чертой бедности

І написав –
Uatumbai -  /Почти четверть украинских семей находятся за чертой бедности/
Ммм...м, да... А если будет 97%, то что? ???
11.2011, 20:43

 Після цього, писати, щось.., перехотілося.
http://korrespondent.net/business/economics/1283016-opros-pochti-chetvert-ukrainskih-semej-nahodyatsya-za-chertoj-bednosti#CMNT_ANCHOR_15082380



Ratings and Recommendations by outbrain