Схоже на те, що у нас "майдани" перетворюються на національний вид спорту типу американського регбі, або свята маслениці, як в Росії. На Майдан Незалежності було б мабуть доречно приволікти кам"яну половецьку, або скіфську бабу. Воно якось так було б рідніше, ніж нав"язаний нам князем Володимиром ледачий нероба-хіпарь. І біля, та навколо тієї баби організовувати перестрибування через багаття, поїдання привезеного звідкись дармового кулішу із свіжим хлібом і розмахуання шаблями з вудок на кшталт японських самураїв, але під український гімн. Або під козацький марш: Тууу-ту-тутууу, бум-бум-бум-бум, дрин-дрин-дрин.., ну а далі національні сопілки і кобзи, як водиться.
Самий перший майдан тоді називався "Революція на граніті" і з 2 жовтня 1990 року відлежав в наметах в кількості близько сотні козаків-студентів і народив вічного професійного революціонера і інколи депутата Олеся Донія, який і досі одиноко вештається по екранах телевізорів.
Другий "Майдан" був помаранчево-наколотим. Те, що накололи, правда, зрозуміли вже дещо потім, через декілька років, які проспорили між собою, так до кінця і не вирішивши, - що ж то таке тоді було. Після нього, кажуть, що народилося багато послідовників, бо тоді на майдані безкоштовно роздавали не нейтральний український куліш, а модну тоді бразильську каву, яка вечорами підсилювала наміри до взаємопорозуміння і піднімала бажання до об"єднання. То ті послідовники й досі в роздумах.
А тут зразу аж два. Лежать майдани, себто. А воно біжить і дивиться: один тут, а інший на Європейській. І не знає, що і де йому краще сьогодні їсти. А поки хто що собі думав і уявляв, то почалася дискотека. Тільки не зразу, а теж через деякий час. А зразу, то Руслана надувалася. А вже потім "Беркут" паліцями помахав. Добре, що не багатьма, бо дехто з собою на майданну виставу справжніх патріотів дітей своїх приволік. Один чмир дитинку посадив собі на плечі, а іншу таку ж, рукою тримав. Добре, що натовп не побіг, бо били поки ще люблячи, не до повної паніки, коли упавших на граніт розтоптувати починають.
А чого хотіли? А хотіли в Європу підписати. Він виявляється не хотів, а вони всі схотіли. І думали, що як натиснуть своєю кількістю, то враз і підпише. Але він вперся рогом і все тут. І що хочеш роби. То тепер дехто назад голоблі повернув. Бо вчитися треба, знання здобувати, щоб потім їх в тих європах використати. Бо тут, відомо вже теж всім, що нічого не вийде. Це кожен з них, тих, хто намайданився, давно вже зрозумів. То чого, питається, воду колотили? А просто так, бо модно. І потусувалися і себе показали і на інших подивилися. І тепер по всіляким ТВі, та п"ятим буде про що довго териндіти і як завжди марно і до оскоми нудно. А ще Соня з лівого берега щось напише, щоб ніхто не скучав в інтернеті.
Може навіть про неї. Та щось вже останнім часом вона тільки бульби звідти пускає і ніхто вже до того не прислухається. Булькають, та лопають. От і все. Тут вже інші приоритети на кону стоять. Тут визначатися потрібно кожному зі своїм власним авторитетом. Знову здобувати час прийшов. От тому мабуть вони і на майдани, як ті пацюки повибігали. Себе заявити. Але щось не дуже воно у них виходить, немає до них ні уваги, та пошани з довірою. Народ з часом все-таки хоч трохи, а розумнішає. І це очевидно по останнім подіям.
Крах наївних ілюзій деяких молодих людей щодо аєвроасоціації вивів їх на тусовку на Майдан. Але навіщо вони почали випробовувати міцність своїх лобів, б"ючись ними об міліцейські кийки? Все просто; як бувало раніше і як буває завжди, їх до таких дій підштовхнули старші дяді. Які на їхніх горбах мріють в"їхати в рай. Що ж, буває, наука засвоюється і таким чином. Можливо, навіть швидше, ніж в аудиторіях.
На ТВі закликають не залишати Майдан, а починати революційний наступ. Інакше ніби бити будуть вже не дітей-студентів, а всіх підряд і завжди. Програми дій правда у них ні в кого немає. Але потрібно до 12-ї години зібратися на Михайлівській площі, де там, навіть в церкві є декотрі зручності, якми можна скористатися. Наприклад, вода, та бутерброди. А ще там можна при потребі сховатися. Звучить вельми оптимістично і обнадійливо.
Все це говорять з екрану ТВі митці - співаки, яких запросили на вечірній телевізійний "майданний марафон", як авторитетних людей для підтримки спадаючих шаровар супротивників-євроінтеграторів. А свята трійця, яка розігрівала натовп, та підбурювала останніми днями студентів до протиправних дій, цього вечора відпочиває від майданного шуму, викрикування лозунгів і мочить ноги в холодній воді. Бо втомилися вже бігати, та стояти. Тому в телевізорі вони цієї пізньої двадцятитрьохгодинної пори не світяться. Все головне вже буде завтра, в неділю. Так сподіваються.
І судячи із загального супротивно-опозиційного настрою, завтра почнеться і новий етап революційних дій. Для його здійснення закликають перекривати вулиці власними джипами. Це хто їх має, бо вже встиг купити. Чомусь до бульдозерів, Камазів зі щебнем, та катків - асфальтоукладчиків не додумались. Як завжди, підводить примітивне мислення. І невміння хоч на крок бачити далі свого носа, котрий всі ці дні ведеться на запах вкинутих тугих євроамериканських грантів з вічною думкою, щоб комусь не дісталося більше.
Тому всі натхненники нової революції на Майдані в стилі євро, ще пару днів тому зовсім не очікуючи такої удачі, що можна якось підняти народ, які вже, похнюпивши носи, планували розійтися по квартирах до кращих часів, тепер збуджено потираючи руки, проторюють йому шлях до ще більшого протистояння. А для когось може і до трагедії.
Але все відбувається якось майже таємно, безособово, на рівні нашіптувальної провокації із-за сценічних лаштунків. Бо конкретної особи, або осіб, що повели б людей на "последний и решительный" немає. Немає і тих, хто заявив би про свою власну відповідальність за те, що відбувається і буде надалі відбуватися на площах.
А в підсумку, хто виграє і хто програє в цій новій революції, незабаром проясниться, коли все, що відбувається, приведе до якогось зрозумілого завершення.
В наскрізь корумпованій олігархічно-кримінальній із старими спадковими ідеологемами державі, змінити яку неможливо в принципі. Який би чабан тут за отамана не став.
***
Самий перший майдан тоді називався "Революція на граніті" і з 2 жовтня 1990 року відлежав в наметах в кількості близько сотні козаків-студентів і народив вічного професійного революціонера і інколи депутата Олеся Донія, який і досі одиноко вештається по екранах телевізорів.
Другий "Майдан" був помаранчево-наколотим. Те, що накололи, правда, зрозуміли вже дещо потім, через декілька років, які проспорили між собою, так до кінця і не вирішивши, - що ж то таке тоді було. Після нього, кажуть, що народилося багато послідовників, бо тоді на майдані безкоштовно роздавали не нейтральний український куліш, а модну тоді бразильську каву, яка вечорами підсилювала наміри до взаємопорозуміння і піднімала бажання до об"єднання. То ті послідовники й досі в роздумах.
А тут зразу аж два. Лежать майдани, себто. А воно біжить і дивиться: один тут, а інший на Європейській. І не знає, що і де йому краще сьогодні їсти. А поки хто що собі думав і уявляв, то почалася дискотека. Тільки не зразу, а теж через деякий час. А зразу, то Руслана надувалася. А вже потім "Беркут" паліцями помахав. Добре, що не багатьма, бо дехто з собою на майданну виставу справжніх патріотів дітей своїх приволік. Один чмир дитинку посадив собі на плечі, а іншу таку ж, рукою тримав. Добре, що натовп не побіг, бо били поки ще люблячи, не до повної паніки, коли упавших на граніт розтоптувати починають.
А чого хотіли? А хотіли в Європу підписати. Він виявляється не хотів, а вони всі схотіли. І думали, що як натиснуть своєю кількістю, то враз і підпише. Але він вперся рогом і все тут. І що хочеш роби. То тепер дехто назад голоблі повернув. Бо вчитися треба, знання здобувати, щоб потім їх в тих європах використати. Бо тут, відомо вже теж всім, що нічого не вийде. Це кожен з них, тих, хто намайданився, давно вже зрозумів. То чого, питається, воду колотили? А просто так, бо модно. І потусувалися і себе показали і на інших подивилися. І тепер по всіляким ТВі, та п"ятим буде про що довго териндіти і як завжди марно і до оскоми нудно. А ще Соня з лівого берега щось напише, щоб ніхто не скучав в інтернеті.
Може навіть про неї. Та щось вже останнім часом вона тільки бульби звідти пускає і ніхто вже до того не прислухається. Булькають, та лопають. От і все. Тут вже інші приоритети на кону стоять. Тут визначатися потрібно кожному зі своїм власним авторитетом. Знову здобувати час прийшов. От тому мабуть вони і на майдани, як ті пацюки повибігали. Себе заявити. Але щось не дуже воно у них виходить, немає до них ні уваги, та пошани з довірою. Народ з часом все-таки хоч трохи, а розумнішає. І це очевидно по останнім подіям.
Крах наївних ілюзій деяких молодих людей щодо аєвроасоціації вивів їх на тусовку на Майдан. Але навіщо вони почали випробовувати міцність своїх лобів, б"ючись ними об міліцейські кийки? Все просто; як бувало раніше і як буває завжди, їх до таких дій підштовхнули старші дяді. Які на їхніх горбах мріють в"їхати в рай. Що ж, буває, наука засвоюється і таким чином. Можливо, навіть швидше, ніж в аудиторіях.
На ТВі закликають не залишати Майдан, а починати революційний наступ. Інакше ніби бити будуть вже не дітей-студентів, а всіх підряд і завжди. Програми дій правда у них ні в кого немає. Але потрібно до 12-ї години зібратися на Михайлівській площі, де там, навіть в церкві є декотрі зручності, якми можна скористатися. Наприклад, вода, та бутерброди. А ще там можна при потребі сховатися. Звучить вельми оптимістично і обнадійливо.
Все це говорять з екрану ТВі митці - співаки, яких запросили на вечірній телевізійний "майданний марафон", як авторитетних людей для підтримки спадаючих шаровар супротивників-євроінтеграторів. А свята трійця, яка розігрівала натовп, та підбурювала останніми днями студентів до протиправних дій, цього вечора відпочиває від майданного шуму, викрикування лозунгів і мочить ноги в холодній воді. Бо втомилися вже бігати, та стояти. Тому в телевізорі вони цієї пізньої двадцятитрьохгодинної пори не світяться. Все головне вже буде завтра, в неділю. Так сподіваються.
І судячи із загального супротивно-опозиційного настрою, завтра почнеться і новий етап революційних дій. Для його здійснення закликають перекривати вулиці власними джипами. Це хто їх має, бо вже встиг купити. Чомусь до бульдозерів, Камазів зі щебнем, та катків - асфальтоукладчиків не додумались. Як завжди, підводить примітивне мислення. І невміння хоч на крок бачити далі свого носа, котрий всі ці дні ведеться на запах вкинутих тугих євроамериканських грантів з вічною думкою, щоб комусь не дісталося більше.
Тому всі натхненники нової революції на Майдані в стилі євро, ще пару днів тому зовсім не очікуючи такої удачі, що можна якось підняти народ, які вже, похнюпивши носи, планували розійтися по квартирах до кращих часів, тепер збуджено потираючи руки, проторюють йому шлях до ще більшого протистояння. А для когось може і до трагедії.
Але все відбувається якось майже таємно, безособово, на рівні нашіптувальної провокації із-за сценічних лаштунків. Бо конкретної особи, або осіб, що повели б людей на "последний и решительный" немає. Немає і тих, хто заявив би про свою власну відповідальність за те, що відбувається і буде надалі відбуватися на площах.
А в підсумку, хто виграє і хто програє в цій новій революції, незабаром проясниться, коли все, що відбувається, приведе до якогось зрозумілого завершення.
В наскрізь корумпованій олігархічно-кримінальній із старими спадковими ідеологемами державі, змінити яку неможливо в принципі. Який би чабан тут за отамана не став.
***
