Беловежская пуща IV Президент України, Кравчук Леонід Макарович

                                       



                           
                            Беловежская пуща 

                                                           IV

        

                                          Президент України, Кравчук Леонід Макарович
 

Народився 10 січня 1934 року в родині селянина. Батько в 1930-і роки служив у польській кавалерії, пізніше він та мати Кравчука працювали у польських осадників, під час Великої Вітчизняної війни батько Леоніда Кравчука загинув на фронті.
Закінчив Київський національний університет (1958), Академію суспільних наук при ЦК КПРС (1970).
Кандидат економічних наук, кандидатську дисертацію захистив за темою «Сутність прибутку при соціалізмі та її роль у колгоспному виробництві».

У 1958 р. закінчив Київський державний університет ім.Т.Шевченка. Був першим студентом з жителів свого села.

• 1958-1960 - викладач Чернівецького фінансового технікуму.
• 1960-1967 - консультант-методист Будинку політпросвіти, лектор, помічник секретаря, завідувач відділу агітації і пропаганди Чернівецького обкому КПУ.
• 1967-1970 - аспірант Академії суспільних наук при ЦК КПРС.
• 1970-1988 - завідувач сектору, інспектор, помічник секретаря, перший заступник завідувача відділу, завідувач відділу агітації і пропаганди ЦК КПУ.
• 1988-1990 - завідувач ідеологічним відділом, секретар ЦК КПУ.
• 1990 - другий секретар ЦК КПУ.
• 1990-1991 - член Політбюро ЦК КПУ.
У березні 1990 року обраний депутатом Верховної ради України.
У 1990-1991 - голова Верховної ради України.
З 1990 був членом ЦК КПРС. Вийшов з КПРС після провалу спроби державного перевороту в серпні 1991 року.

1 грудня 1991 Леонід Кравчук був обраний президентом України на перших прямих президентських виборах, набравши 61,6% голосів. У церемоніальною сесії Верховної Ради України 22 серпня 1992 року в Києві, Микола Плав'юк офіційно передав свої повноваження і діяльність Української Народної Республіки (УНР) першому президентові незалежної України Леоніду Кравчуку, який був обраний в 1991 році. У своїй заяві Плав'юк проголосив, що нинішня українська держава є законним правонаступником Української Народної Республіки.

Кавалер Великого хреста ордена Святого Станіслава (1999).  

ДЕКРЕТ 1/99
ПРО НАГОРОДЖЕННЯ
ОРДЕНОМ СВЯТОГО СТАНІСЛАВА I СТУПЕНЯ
КРАВЧУКА ЛЕОНІДА МАКАРОВИЧА

Цей декрет розпочинає діяльність Великого Пріорату Ордену Святого Станіслава в Україні.

1. На підставі статті 15 Статуту Суверенного Ордену Святого Станіслава в Україні нагородити  КРАВЧУКА ЛЕОНІДА МАКАРОВИЧА, - Першого Президента незалежної України, на знак визнання видатної ролі у відродженні держави, утвердження її міжнародного авторитету, а також за значний особистий внесок у справу становлення української національної еліти, -
Орденом Святого Станіслава 1 ступеня з врученням йому Великого Хреста та Орденського Перев'язу.

2. Вписати ім'я Кравчука Л. М., кавалера Ордену Святого Станіслава І ступеня, до "Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні".

Підписано Великим Пріором Ордену Святого Станіслава в Україні 13 травня.


Великий Приор, Павел Вялов: Я исповедую принцип "собаки лают - караван идет"
27 липня і 3 серпня 2006 року Леонід Кравчук брав участь у круглому столі з приводу Універсалу національної єдності.

                            BLASCO Black Sea Shipping Company.

адрес: Одесса,  ул. Дерибасовская, 2                                                                                                                                                   
тел: +38 (48) 7776416
факс: 80482348499
URL: http://www.blasco.com.ua                  

За URL- адресою знайти не вдалося.

«Незалежність», що ми отримали в 1991 році під час правління одного із найбільших Іуд української нації ( що визначився в останніх президентських виборах як довірена особа Юлії Тимошенко по загальнодержавному округу),  коли Світовий банк та різні міжнародні валютні фонди і інстанції визначають соціальну, фінансову, економічну та іже…політику «незалежної» держави; визначають  коли нам йти на пенсію і вимагають підвищення пенсійного віку, вимагають підвищення цін на газ та послуги для населення; вимагають, зниження! соціальних стандартів для українського народу та ….   . То хіба це  незалежність, коли українська влада не могла кроку ступнути без вказівок чужоземних інституцій?

Це найстрашніша найпринизливіша залежність і гноблення української нації.
І багаточисленні партійки, що «борються» і декларують боротьбу за таку «незалежність» - фактично тільки втягували нашу державу в орбіту чисто меркантильних фінансових інтересів Америки та декількох найрозвиненіших капіталістичних країн, що намагалися зробити з України фактично колоніальну державу. І останні десятиліття «незалежності» закарбували епоху України як епоху Іуд і зрадництва.

З 1991 року країну «занурили» в епоху найбільш відвертого зрадництва, коли жирні коти започаткували нову еру – еру розворовування України і створення відвертих умов для знищення її багатостраждального народу.

Все розпочалось з розкрадання … одним «жирним котом» і «хитрим лисом», використовуючи свої владні повноваження, Українського Чорноморського пароплавства; коли був розпроданий, і фактично знищений, найбільший торгівельний флот  європейського континенту.

З цим нові українські нувориші зрозуміли – можна грабувати і розкрадати країну. І розпочався грандіозний дикий шабаш, беспрєдєл – поділ, перерозподіл, переділ національних багатств …, економіки, капіталу, промисловості, земель… . Але головне, була на ідеологічному рівні започаткована ідеологія гендлювання Україною, ідеологія її розпродажу, іншими словами – ідеологія Знищення України.

13 серпня 1993 Президент України Л. Кравчук, перевищуючи свої службові повноваження і порушуючи вимоги ст.114-5 Конституції України, своїм Указом незаконно створив акціонерний судноплавний концерн "Бласко" - "Чорноморське морське пароплавство", а також незаконно призначив П. Кудюкіна президентом цього концерну.

24 грудня Верховна Рада України наклала "вето" на цей Указ Президента Л. Кравчука як суперечить пп. 4-2 і 7-4 ст.114-5 Конституції України. Але Л. Кравчук Указ свій, антиконституційний Указ, не скасував. Протягом шести місяців цей Указ Л. Кравчука не скасовував і нинішній Президент України Л. Кучма. А скасував його тільки після арешту П. Кудюкіна 24.01.1995 року.
 
Після призначення антиконституційним Указом П. Кудюкіна президентом АСК "Бласко" - "ЧМП", на особистий валютний рахунок "457-Марія" О. Кравчука П. Кудюкін та інші фізичні та юридичні особи перераховували великі суми в іноземній валюті. Так, 2.11. 1993 співзасновник німецької фірми "Евроконзальт" громадянин України О. Лазебний за вказівкою П. Кудюкіна перерахував з "Обербанка" (м. Мюнхен) 790 тис марок ФРН.

Допитаний в якості свідка по кримінальній справі у зв'язку з обвинуваченням П. Кудюкіна, А. Лазебний підтвердив зазначені обставини перерахування коштів і відкриття А. Кравчуком валютного рахунку, а також надав слідству відповідні документи, що підтверджують його свідчення. Як учасник кримінального процесу А. Лазебний, відповідно до законодавства, постанови Генеральної прокуратури України від 18.05.1995 року було взято під охорону Службою безпеки України.
4.11.1993 року П. Кудюкін з філії Бременського "Комерцбанку" (ФРН) перерахував на зазначений валютний рахунок О. Кравчука 99 тис. 622 дол США.

Встановлено, що ніяких фінансово-комерційних зобов'язань між О. Кравчуком та компанією "Бласко", німецькою фірмою "Евроконзальт", А. Лазебний - не було. Фактично, перерахування П. Кудюкіна 99 тис. 622 дол США і А. Лазебний, за вказівкою П. Кудюкіна, 790 тис. марок ФРН на валютний рахунок сина Президента України Л. Кравчука - О. Кравчука, може бути визнано отриманням хабара Л. Кравчуком за незаконне створення АСК "Бласко" - "ЧМП" та призначення П. Кудюкіна його керівником. За цих обставин в діях Президента України Л. Кравчука вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.168 КК України - одержання хабара в особливо великих розмірах службовою особою, яка займає відповідальне становище.
 
Згідно з висновком уряду і Генеральної прокуратури, а також депутатської слідчої комісії по справі "Бласко", ці дії заподіяли значний збиток інтересам України. У висновку, зокрема, йдеться, що "економічний і фінансовий стан пароплавства досягли критичної межі і характеризуються повною кредитно-фінансовою неспроможністю. Масове списання суден ЧМП, їх продаж іноземним судноплавним компаніям, масові арешти суден в іноземних портах можуть призвести до того, що наша держава залишиться без морського торговельного і пасажирського флоту. Загальна сума боргів ЧМП перед іноземними кредиторами в 1995-1997 роках не тільки не зменшилася, але, навпаки, зросла до 300 млн. дол США ". (Постанова Кабінету Міністрів України № 614 від 28.06.1997 року).

За таких обставин у діях Президента України Л. Кравчука вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.166 КК України - перевищення влади або службових повноважень, що спричинили значну шкоду державним інтересам.

15.06.1998 року Миколаївський обласний суд визнав П. Кудюкіна винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 80, 80-1, 86-1, 165, 166, 172 КК України і засудив його до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна і вкладів, а також валютної виручки, цінних паперів, які перебували на валютних рахунках у банках ФРН. 5.11 1998 Верховний суд України залишив в силі обвинувальний вирок Миколаївського обласного суду у відношенні П. Кудюкіна.
Злочинним діям П. Кудюкіна сприяли Президент України Л. Кравчук, а також уряду, які тоді послідовно очолювали Л. Кучма і Ю. Звягільський.


Юрій (Юлій) Борисович Крук

Процесом активного розграбування ЧМП, за безпосередньої кураторстві з боку Л. Кравчука, займався Ю. Б. Крук, директор Департаменту морського і річкового транспорту Україні (ДМРТУ), нині депутат БЮТ.
Що являло собою ЧМП, початку 90-х років, і що залишилося України після розпаду СРСР? Сьогодні це виглядає неймовірно переконливо: три судноплавні компанії і пароплавство, 18 портів, 7 ремонтних заводів. До складу транспортного флоту судноплавних компаній входило 593 морських і 952 річкових судна. Всі підприємства були високорентабельними. Тільки ЧМП володіла в цілому 360 судами, з яких 260 суховантажів (понад 3 млн. Тонн), більше 30 пасажирських суден, трьома суднобудівними заводами. У ЧМП працювали 72 тис. чоловік, основні фонди оцінювалися майже в 5 млрд. дол США.

І ось, це національне надбання України «завдяки» діяльності Директора ДМРТУ, заст. Міністра транспорту України Ю. Б. Крука піддалося розвалу. До речі, аналогічні дії були здійснені і відносно Азовського та Дунайського пароплавств. У сумі вони мали у своєму складі 130 транспортних суден, 62 суховантажних судна (в т.ч. 2 ліхтеровозу), 600 річкових самохідних і несамохідних суден, морські та річкові пасажирські судна, 7 судноремонтних заводів і 3 бази технічного обслуговування флоту. На початок 1993 року морський торговельний флот Україні вважався найбільшим, а ЧМП - одним з найбільших компаній світу! Сьогодні у складі ЧМП менше 10 судів.

З 1993 року судна українських морських пароплавств, і в першу чергу ЧМП, яка в той час дійсно складала конкуренцію іноземним морським компаніям, «безконтрольно» передавалися в іноземний менеджмент на кабальних умовах. Вже до кінця 1995 року, розвал ЧМП підійшов до свого логічного завершення. Досить підняти матеріали газет тих років, щоб переконатися в спланованому розвалі і руйнуванні морського могутності України. Все це, під виглядом реформ, здійснювалося, згідно установок Л. Кравчука, під безпосереднім керівництвом Ю. Крука.

Під заставу українських судів виходили багатомільйонні іноземні кредити, які в силу цілого ряду економічних, політичних, фінансових та юридичних умов не можливо було повернути інвесторам. Тому, приймалися рішення практично особисто Л. Кравчуком і реалізовувалися через «сірого кардинала» міністерства транспорту Ю. Крука, який, нібито, для погашення кабальних боргів держави інвесторам і незрозуміло куди зниклих кредитів, заклав і продав більшість суден ЧМП. Саме тоді Л. М. Кравчук, виступаючи в черговий раз, таврував керівництво ЧМП і виправдовувався перед журналістами за «хатинку» в Швейцарії. Пізніше стало відомо, що величезні суми у вигляді «преміальних» або «відкатів» за продані українські судна перераховувалися на ім'я сина Кравчука в Швейцарські банки. Не залишився осторонь і «народний слуга» Ю. Б. Крук, який теж здобув персональні рахунки в декількох іноземних банках.
Для забезпечення прикриття головних державних корупціонерів і, в першу чергу Л. Кравчука та його товариша по «бізнесу» - Ю. Крука, Президентом компанії ЧМП - Бласко був призначений П. Кудюкін, на якого потім повісили всіх «собак».
 
Практично за два роки, за добре срежессірованному сценарієм, українські судна були арештовані в портах по всьому світу. Предметом полювання іноземних компаній стали найбільш сучасні, комфортабельні і конкурентоспроможні суду. Держава, на чолі якого стояв Л. Кравчук, практично нічого не вживало для звільнення суден ЧМП, а якщо щось і робило, то це виглядало як «юридична шоу».
Одночасно деякі суду у спішному порядку виводилися в офшорні зони під зручний прапор. Цілі команди суден залишалися без заробітної плати за довгі місяці роботи в морі. Безробіття в ЧМП - Бласко серед моряків досягла небачених показників. Судові позови, сльози матерів і дружин, напівголодні діти стали для ЧМП повсякденним явищем. До цих пір профспілка ЧМП намагається відстояти права і честь трудівників моря.

Сьогодні багато хто з учасників афери з ЧМП - Бласко, змінили пости, посади, пересіли в менш «засвічені» крісла і спокійно, ось вже багато років, живуть на відсотки своїх закордонних вкладів. Л. Кравчук: застрахувався підготовленими під нього законодавчими актами, Ю. Крук в 1994 р., ставши народним депутатом, втік з посади директора ДМРТУ, перейшовши на постійну депутатську роботу.
Вже як - то соромливо він виглядав, коли передавав в дар Вилківська спортивній школі 8 човнів - байдарок ... Краще б він подарував ЧМП така ж кількість суден, раніше проданих з аукціону. Грошей на рахунках в іноземних банках у нього предостатньо, а якщо не вистачить, то нехай перезаймет у свого шефа по «бізнесу» Л. Кравчука, за умови, що не буде залучати П. Кудюкіна, який з ними давно розрахувався, покрутив термін на нарах .

           Віра Іванівна Ульянченко

У 1993 році Віра Іванівна стала помічником радника Президента Леоніда Кравчука з питань науки (?! Училка української мови ПТУ), а трохи згодом - генеральним представником сумно відомої акціонерної судноплавної компанії ЧМП "Бласко" в Києві.
Масштабні афери типу "Бласко" ("Чорноморське морське пароплавство") Ульянченко в тандемі з чоловіком - Віктором Івченком провертала з величезним маштабі.

3 жовтня 1995 проти Віри Ульянченко було порушено кримінальну справу за фактом розкрадання коштів в особливо великих розмірах. Мова йде про суми в 320 млн рублів і $ 1520 - те, що зуміло довести слідство. Хоча її роль в розвалі Чорноморського морського пароплавства, за який керівник - Павло Кудюкін - отримав 10 років ув'язнення (з них він відсидів лише п'ять), так і не отримала гідної оцінки з боку правоохоронних органів.

Коли практично все керівництво компанії потрапило за грати, Віра Іванівна опинилася ... у Лос-Анджелесі. Куди, якщо вірити повідомленням ЗМІ, потрапила завдяки нинішній дружині Ющенка. Яка нібито перейнялася тяжким становищем підслідною громадянки Ульянченко, "пресованої" "режимом Кучми". З-за океану Ульянченко повернулася в 1999 році, коли пристрасті по "Бласко" вляглися.
Можна тільки здогадуватися, від яких неприємностей прикрив свою партнерку екс-керівник "Бласко" - Павло Кудюкін.

За три роки існування Державної судноплавної акціонерної компанії «БЛАСКО - ЧМП» третій у світі за величиною торговий флот практично зник. Серед фігурантів вибухнула тоді скандалу згадувалися президент України Леонід Кравчук, помічниця його радника з науки Віра Ульянченко, яка займала також у 1993-1994 рр.. пост генерального представника компанії в Києві, і нинішній миколаївський губернатор Олександр Садиков, тоді член ради акціонерів АКБ «Юнексбанком», одним з основних акціонерів якого було Чорноморське морське пароплавство.

Зокрема, є свідчення того, що саме Віра Іванівна була кур'єром, який приїжджав до аеропорту "Бориспіль" для отримання валютних сум, що прибувають з різних міст світу, де були розрахункові центри "Бласко". У цих центрах акумулювалися кошти, які компанія отримує від різних видів діяльності, тут за різними схемами переводилися в готівку, після чого осідали на певних офшорних рахунках, а частина відправлялася до Києва. Віра Іванівна в ту пору була ще й помічником радника Президента України з питань науки Ємельянова та, відповідно, в аеропорту мала статус вельми шанованої людини. У таких людей, зокрема, не прийнято цікавитися багажем або отриманими передачами. Ідеальна "дах".
Крім того, в матеріалах справи є свідчення того, що для будівництва офісного центру представництва компанії в Києві були виділені, ні багато ні мало, 30 мільйонів доларів бюджетних коштів. Ні коштів, ні центру ніхто не бачив.

Катька Ющенка зробила візу Ульянченко і вона терміново поїхала до Штатів. Там вона пробула 5 років, виконуючи доручення Катерини. А щодо повернення в Україну відразу стала секретаркою прем'єра Ющенка.

Взагалі, на особі Вєриванни варто трохи зупинитися і приділити цьому феномену деяку увагу. Ось, що пише про неї otechestvo.org.ua:

За фахом Віра Іванівна - філолог. Закінчила Київський держуніверситет, трохи викладала українську мову та літературу в одному зі столичних ПТУ. Потім - комсомольська і партійна робота. З неї, мабуть, і стартує справжня кар'єра Ульянченко.

На початку дев'яностих вона очолила службу тодішнього першого віце-прем'єра Валентина Симоненка. Але, мабуть, найцікавіше в її біографії почалося трохи пізніше. Зокрема, як пише інтернет-сайт «Час Пік», в 1993 році вона стала генеральним представником в Києві акціонерної судноплавної компанії «Бласко». Так, тієї самої компанії, яка знаходилась в Одесі, і на той момент все ще була світовим лідером морських перевезень, найбільшим у світі пароплавством з сукупним доходом, що досягав в епоху СРСР чотирьох мільярдів доларів і володів флотом в 600 судів.

Це була та сама компанія, яку очолював Павло Кудюкін, обраний «жертовним ягням» у великій грі і, що цілком природно, незабаром засуджений за розкрадання держмайна в особливо великих розмірах - інакше кажучи, за фактичне знищення пароплавства, яке розтягували зовсім інші.

Як висловлюються ЗМІ, професійний знавець української літератури і партійного діловодства, «тиха Віра» чомусь так само професійно представляла в столиці інтереси незрозумілого їй транспортного гіганта саме в ті роки, коли «невідомі фігури» «топили» пароплавство, а Кудюкін збирався в « отсіденти ».

Давайте відразу поставимо крапки над «i». Ніколи і ні за яких обставин масштаб діянь тодішніх керівників Чорноморського пароплавства не досяг би таких розмірів без «прикриття зверху», без зацікавленості вищих посадових осіб держави. І хтось десь мав спрямовувати та здійснювати «політику партії та уряду», хтось повинен був виконувати роль посередника між замовником і виконавцем, хтось - бути виконавцем, з усіма наслідками, що випливають звідси судово-правовими наслідками.

Зрозуміло, що Кудюкіну відводилася не найзавидніша роль, але, як мовиться, чого не зробиш заради вітчизни! Хто був замовником - неважко здогадатися, а чому вчорашня скромна петеушна викладачка виявилася повноважним представником інтересів компанії, в справах якої вона нічого не розуміла - і здогадуватися не треба.

Загалом, пароплавство наказало довго жити. Павло Кудюкін, за вироком суду, на п'ять років потрапив у камеру. А Віра Іванівна благополучно, але негайно виявилася ... в Лос-Анджелесі.

Треба думати, допомогло глибоке знання української мови та літератури. Мабуть, саме в цьому гострий дефіцит відчували громадяни США. Кажуть, «скромна службовець» зуміла розташувати до себе деяких представників української діаспори, в тому числі майбутню дружину президента, своїми «патріотичними» промовами, після чого цілком змогла розраховувати на «розуміння».

При згадці цієї версії багато хто також багатозначно натякають на те, що після вдалого «представництва інтересів» пароплавства фінансові можливості «скромною служить» дозволили їй виглядати процвітаючої бізнесвумен, що дуже вітається в Америці.

Все це, ясна річ, лише здогадки, пересуди та злі язики. Ну, не розуміють у нас люди, що досвід викладання в ПТУ та діловода в присутніх місцях у нас рівносильно досвіду роботи ведучого професора Кембриджу та, як мінімум, сенатора - у них. Тому в таких фахівцях Захід завжди гостро потребує. Тим більше, що з огляду на явні утиски української мови і літератури в рідній країні, Віру Іванівну почали переслідувати за очевидним «політичними мотивами»: саме в ту пору її стали активно запрошувати до себе компетентні органи, які цікавляться долею Чорноморського пароплавства і його канулих в невідомість судів.

 
Як тільки чоловік громадянки США Кетрін Чумаченко стає прем'єр-міністром України, пані Ульянченко спокійно повертається з-за океану і призначається керівником його апарату і правою рукою - з наступним отриманням губернаторської посади. Але що цікаво: очоливши область, Віра Іванівна опинилася на Київщині не на самоті. Про це мало хто знає, але, за інформацією низки інтернет-видань, той самий Павло Вікторович Кудюкін вже кілька років, як повернувся з місць не таких віддалених і почав освоювати простори Київщини. Влаштувався він у Баришівському районі, заснував кілька фірм і займається, серед іншого ... вирощуванням свиней.

Цікава арифметика: у підприємств аграрного сектору по Київській області - більше шести мільйонів гривень заборгованості по зарплаті. Майже третина з них - близько двох мільйонів гривень - заборгували фірми, до яких має відношення ... той самий Кудюкін. Одна тільки корпорація «Термінал» не виплатила більше мільйона гривень, решта («Чандер», «Корм» та інші) - від 67 до 314 тисяч гривень, пише «Час Пік». У сумі - майже два мільйони. За іншими ж (неофіційними) даними загальні борги «Терміналу» кредиторам вже перевищили сто (!) Мільйонів гривень, підприємства неплатоспроможні, а сам Кудюкін аж ніяк не поспішає зустрічатися з кредиторами ...

                                                                          Права рука.

Олег Рибачук

У 2000 році Ульянченко привів до Віктора Андрійовича його соратник Олег Рибачук. Вже тоді найближчі поплічники Ющенка-прем'єра цуралися не тільки чорнової роботи, але роботи взагалі. Чим їздити в похмурий Кабмін, займатися рутинною урядовою діяльністю, вони вважали за краще зібратися десь у Безрадичах на пасіці, або на худий кінець в Конча-Заспі - поговорити про що-небудь високім і невмирущім, як – про трипільську культуру чи велике політичне майбутнє Віктора Андрійовича. От і призначили Віру Іванівну першим помічником прем'єра, щоб було кому відповідати на дзвінки розсердженого Кучми ... Дуже скоро про неї заговорили як про ту, без чиєї волі «в офісі Віктора Андрійовича жодна миша не пробіжить».

Будучи помічником прем'єр-міністра України Віктора Ющенко, завідуючої секретаріатом депутатської фракції «Наша Україна» у ВР, позаштатним радником президента України, Віра Іванівна чимало досягла успіху в лобіюванні. 

На її рахунку працевлаштовані на теплі місця колишній голова Миколаївської облдержадміністрації Олександр Садиков, з тріском звільнений глава «Нафтогаз Україна» Олексій Івченко, колишній міністр економіки Арсеній Яценюк, секретар РНБО Віталій Гайдук, голова Держагенства Україна з інвестицій та інновацій Віктор Івченко (її чоловік), екс -прес-секретар президента Ірина Геращенко. У політичних кулуарах твердять, що саме завдяки чоловікові Віри Ульянченко - Віктору Івченку, коли той був членом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, російський бізнесмен Вадим Новинський за рахунок додаткової емісії отримав контроль над Інгулецьким ГЗК. 

Віра Іванівна каже, що про це нічого не знає ... Гасло «Все для ближнього!» Дозволяє уродженці чернігівської глибинки проживати в затишній квартирці розміром 316 кв.м на вулиці Шовковичній - недалеко від секретаріату президента, відпочивати на заміських 33 сотках в «хатинці» у 792 кв.м. Саме Ульянченко доручив Віктор Андрійович збирати з олігархів «добровільні внески» нібито виключно на поповнення колекції улюблених іграшок президента (реставрацію «гетьманських палаців» та будівництво «Мистецького арсеналу», пишномовно пойменованого хоружівський «інтелектуалом» «українським Лувром, Прадо і Британським музеєм разом узятими».

                                                          Перша леді губернії.

Чим же сьогодні характерна діяльність головного чиновника Київської області?

Вартість землі навколо Києва вже давно переступила всі мислимі і немислимі рамки. Ті, хто займається справами в цій сфері, отримують фантастичні бариші. Але для цього необхідно заручитися підтримкою і посильним участю губернатора Віри Ульянченко, яка все ще користується довірою президента.

До слова, її чоловік - Віктор Івченко - теж на сьогодні не остання людина в державі - зараз він розповсюдив вплив на всю фондову і фінансову систему країни - під його управлінням перебуває Національний депозитарій, Держагентство з інвестицій та інновацій, Державне інвестиційно-фінансова кредитна установа. А зовсім нещодавно під контроль чоловіка Віри Іванівни перейшла Державна іпотечна установа, чий річний бюджет перевищує мільярд гривень. Комерційні структури, які пов'язують з його ім'ям, неодноразово згадувалися в земельних скандалах у центрі столиці.

З напівкримінальними схемами Ульянченко знайома вже давно. У книзі «Система БЮТ або Блок Ющенко-Тимошенко» політолог Кость Бондаренко посилається на деякі ЗМІ, які стверджують, що 3 жовтня 1995 року в відношенні Віри Ульянченко було порушено кримінальну справу за фактом розкрадання коштів в особливо великих розмірах. У 2005 році вона брала активну участь у відбиранні у регіоналів - тодішніх опозиціонерів - на користь «Нашої України» потужного столичного поліграфічного підприємства «Бліц-інформ». 

А в останні пару років у неї встановився серйозний інтерес до розподілу земельних ділянок у Києві та області. Чим, як не наявністю такого «інтересу» можна пояснити її дивну позицію в постійних земельних склоках? Згадати хоча б земельний скандал у Бориспільському районі, де тисячі селян через корупцію залишилися без своїх земельних ділянок. Приватні структури вкрали тисячі гектарів землі, і люди сподівалися на захист губернаторші, але Віра Іванівна і пальцем не поворушилв, стверджує сайт Комітету протидії корупції та організованій злочинності.

«Як відомо, губернатор Київщини збирається будувати нову столичну окружну дорогу, і пройти вона повинна ... якраз по тих земель, які сьогодні передаються безкоштовно приватним особам. Потім державі доведеться викупити ці ділянки назад, але вже за тією ціною, яку назвуть власники. Досвід Росії, де чиновники таким чином поклали в кишені сотні мільйонів доларів при будівництві траси Москва - Санкт-Петербург, показує, що ділянки викуповувалися за цінами набагато вищими за ринкові. Чиновники, знаючи, де пройде траса, і користуючись службовим становищем, дарували землю підставним особам, а потім благополучно продавали землю назад державі », - пише той же сайт.

... Ідея фікс у Віри Іванівни, за її словами, така: «Хочу, щоб, коли я буду їхати по Київській області, де б я не зупинилася, люди мені б сказали:« Вона нічого не вкрала, а зробила хоч на трохи життя людей краще ». Порівняйте з першоджерелом: «Ці руки нічого не крали» у виконанні панянки з косою - «еталону» моральної чистоти помаранчевої команди. Дійсно, як можна було навіть подумати, що, керуючи Київською областю, насиченою земельно-майновими активами, «Вірванна» здійснює постійний контроль за дотриманням тут інтересів президента та його команди? Це найглибша помилка: така людина не здатна порушувати Закон.

                                                                            


                Павло Кудюкін

  

 Махінації в Чорноморському пароплавстві .
 

Президент концерну "Бласко".
          Один з лідерів української Партії праці.
 
          Павло Кудюкін народився в 1946 р.
          У 1980 році виключався з КПРС за "неодноразовий обман партійних і радянських органів" (в тому числі шахрайське отримання квартири в Одесі).
          У 1984 р. транспортна прокуратура порушувала проти Кудюкіна, тоді помічника капітана теплохода "Герої Шипки", кримінальну справу (йому ставилася в провину "незаконна виплата чеків ВТБ ...

У лютому співробітники служби безпеки України затримали в Москві президента Чорноморського морського пароплавства (тоді воно називалося "Бласко-ЧМП") Павла Кудюкіна. Був заарештований у справі про численні зловживання у пароплавстві. Це справа унікальна тим, що в ньому на рідкість повно були виявлені особливості управління держпідприємством. Пароплавство було збитковим через сумнівних дій його керівництва та особисто Кудюкіна, який сам аж ніяк не бідував. Ця проблема так само актуальна і для Росії, але на її великих держпідприємствах поки жодного разу не "спливала" настільки повна картина збиткового менеджменту. Кореспонденту Стали відомі результати розслідування діяльності керівництва Акціонерного судноплавного концерну "Бласко-Чорноморське морське пароплавство".
Пароплавство "під дахом" Кравчука

Чорноморське морське пароплавство було створено на початку 19 століття. Зараз йому належить понад 200 кораблів. 13 серпня 1993 тодішній президент України Леонід Кравчук видав указ # 303 "Про утворення акціонерного судноплавного концерну" Бласко-ЧМП '". Однак акцій цього концерну випущено не було. Співробітники парламентської комісії сказали, що акціонування концерну пройшло тільки на папері. Міністерство транспорту повинно було розробити статут цього підприємства, але не розробило.
Президентом концерну був призначений Павло Кудюкін. Раніше він працював в Центрі управління судноплавством північно-західній частині Чорного моря. Ця структура займається проведенням суден по Чорному морю. Потім він очолював МП "фарватер". Павло Кудюкін був призначений на посаду президента "Бласко" Леонідом Кравчуком. Пізніше Кравчук як міг захищав Кудюкіна, і всі спроби залучити його до кримінальної відповідальності були безрезультатними.

В якості додатку до указу Леонід Кравчук затвердив список підприємств, що входять до структури концерну і підлягають акціонуванню. Кожен підрозділ концерну акціонувалися окремо і отримувало статус самостійної юридичної особи. Управління кадрів концерну стало називатися АТ "Бласко-крюїнг", управління бункіровкі - "Бласко-бункер"; управління балкерного флоту - "Бласко-балк"; управління інформації - "Бласко-інформ".

                                                                Перші проблеми концерну

У вересні 1994 року РУВС Одеси порушило кримінальні справи про хабарі, які брали деякі керівники АТ "Бласко-крюїнг". За прийом на роботу на судно, яке плаває під іноземним прапором, в якості матроса треба було заплатити $ 1000, а в якості старшого офіцера - $ 2000. Це справа поки не дійшла до суду.
Концерн пропрацював під керівництвом Павла Кудюкіна з серпня 1993 року по вересень 1994 року. Його діяльність привернула увагу депутатів Верховної ради України. 24 грудня 1993 Верховна рада України наклав вето на указ президента України про заснування Бласко. Депутат Юрій Кармазін пояснив це тим, що керівництво Бласко "порушило все, що можна було порушити".

Леонід Кравчук однак не послухав попередження депутатів. Він видав новий указ, яким дозволив концерну продовжувати свою роботу незважаючи на вето Верховної ради. Сам Кудюкін у квітні та липні 1994 року зробив спроби стати депутатом ВР України. Але до парламенту не пройшов.

                                                      Депутати в пошуках грошей пароплавства

27 січня 1994 Верховна рада України вирішив почати перевірку Чорноморського морського пароплавства. Була створена слідча депутатська комісія під керівництвом колишнього прокурора Приморського району Одеси Юрія Кармазіна. Він пояснив, що перевірка почалася через те, що діяльність концерну була підозріло збиткова. За словами депутата, рядові співробітники концерну по 3-4 місяці не отримували зарплату - це стало звичайною практикою. Крім того, в ході перевірки з'ясувалося, що валютні рахунки "Бласко" в українських банках були порожні. Всі валютні кошти концерну осідали на рахунках в англійських і німецьких банках.
 
Слідча комісія встановила, що керівництво АСК "Бласко", порушуючи чинне законодавство та інструкції Національного банку України, приймав рішення про незаконне відкриття рахунків в іноземних банках з метою приховування валютної виручки та ухилення від сплати податків. Такі рахунки без відповідних ліцензій Нацбанку України були відкриті в західнонімецьких Dresdner Bank у Гамбурзі, Chemical Bank у Франкфурті-на-Майні, британських банках Hambros в Лондоні, Barclays у Лондоні, в Royal Bank of Scotland (Лондон) і в інших банках.

За даними комісії, керівництво концерну укладало збиткові для України контракти про передачу найбільш рентабельних суден в управління іноземним судноплавним компаніям. За відомостями комісії, з 228 судів половина була передана у розпорядження іноземних фірм. По більшості контрактів компанія платила за менеджмент одного судна своєму іноземному партнеру DM200 тис. на рік незалежно від фінансового результату цього менеджменту.

Комісія також з'ясувала, що Павло Кудюкін своїм розпорядженням від 16 травня 1993 встановив у пароплавстві занадто великі норми валютних відрядження. Крім того, за даними комісії, це рішення президента "Бласко-ЧМП" заподіяло значної матеріальної шкоди пароплавству. До речі, комісія встановила, що керівники фірми, будучи за кордоном, отримували великі суми від іноземних фірм. Наприклад, сам Павло Кудюкін у 1993 році в Німеччині здобув у німецькій фірмі Transocean Tours DM65 000 готівкою нібито на відрядні витрати.

Комісія НД отримала інформацію про невиправдане використання коштів концерну. За розпорядженням Павла Кудюкіна, з валютних рахунків розрахункового центру АСК "Бласко-ЧМП" "місток" і компанії "Бласко-ЮК" в 1993-94 рр.. на рахунки західнонімецької фірми "Євроконсалт" за виконані роботи з будівництва у Києві міжнародного ділового центру було перераховано близько $ 2,5 млн. У цьому центрі повинно було працювати представництво "Бласко" в Києві. Однак такий центр не був побудований. Куди пішли гроші, невідомо.

Юрій Кармазін сказав, що загальна сума боргів від колишнього керівництва перевищує $ 300 млн. За даними комісії, зараз борги складають приблизно 20-25% від вартості всього майна пароплавства. У 1994 році керівництво концерну взяло кредит у розмірі $ 81 млн для ремонту теплохода "Білорусь". Теплохід ремонтувався на німецьких верфях. Кармазін пояснив, що ремонт суден на німецьких верфях вважається одним з найдорожчих в світі, тому цей контракт комісія вважає вкрай невигідним.

                                    Права на управління пароплавством були передані іноземцям

Комісія в ході свого розслідування знайшла цікавий документ. Президент АСК "Бласко-ЧМП" Павло Кудюкін 24 лютого 1994 видав громадянам Німеччини співробітникам фірми Dr. Vagner Ohrt partners Гюнтеру Вагнеру, Вольфгангу Орту і Волькер Хертлігу довіреність на управління фінансовими ресурсами і матеріальною власністю концерну. На думку членів комісії, цією довіреністю Кудюкін надав іноземцям прав більше, ніж мав сам. Члени комісії вважають, що видача цієї довіреності є посяганням на економічний суверенітет України, так як Кудюкін передав іноземним громадянам право на розпорядження держвласністю Україні. Юрій Кармазін сказав, що поки не вдалося перевірити, скористалися чи довірені особи Кудюкіна наданими їм правами.

У вересні 1994 року Міністерство транспорту України зняло Павла Кудюкіна з поста президента АСК "Бласко-ЧМП" і звільнило з концерну. Однак Павло Кудюкін проігнорував рішення Мінтрансу Україна і продовжував виконувати свої обов'язки. Відомо, що Кудюкін подав позов до Міністерства транспорту, і суд поновив його на посаді. Однак у жовтні Генпрокуратура України направила до Департаменту річкового і морського транспорту припис про звільнення Павла Кудюкіна від займаної посади. Тільки після цього Кудюкін залишив свою посаду.
 
На підставі отриманих даних парламентська комісія у грудні 1994 року направила матеріали в Генпрокуратуру України для порушення кримінальної справи відносно колишнього президента "Бласко-ЧМП" Павла Кудюкіна. 24 січня 1995 Генпрокуратура порушила кримінальну справу. А наприкінці січня по Одесі поповзла чутка, що Кудюкін знаходиться в Лондоні. Насправді ж Кудюкін наприкінці січня зі своєю дружиною Іриною за чужими документами вилетів до Москви. 2 лютого в Москві бригада співробітників Служби безпеки України за погодженням з Генпрокуратурою Росії затримала Кудюкіна і доставила до Києва.

Вже після затримання колишнього президента "Бласко" президент України Леонід Кучма своїм указом скасував АСК "Бласко-ЧМП" і розпорядився створити на його базі Державну судноплавну компанію "Чорноморське морське пароплавство". Можливо, він сподівається, що керуючі цього держпідприємства будуть працювати чесніше.

- 15 червня 1998 Миколаївський обласний суд визнав П. Кудюкіна винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.80, 80-1, 86-1, 165, 166, 172 КК України, і засудив його до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна і вкладів, а також валютної виручки, цінних паперів, які перебували на валютних рахунках у банках ФРН.

- 5 листопада 1998 року Верховна Суд України залишив у силі вирок Миколаївського обласного суду.
Результат судового фарсу у справі BLASCO - ЧМП.
Незважаючи на незаперечні докази провини злочинної зграї в складі: Леоніда Кравчука, його сина Олександра Кравчука, Юхима Звягільського, Юрія Крука, Віри Ульянченко до суду було притягнуто лише Павло Кудюкін. Решта членів зграї залишилися на волі?

- У 2000 році Президент Л. Кучма помилував П. Кудюкіна, і він був звільнений з місць позбавлення волі. Відсидівши всього 5 років (?)
Зараз, морський капітан розводить свиней. Не морських, звичайно ...
Вийшовши на свободу Пашка-стрілочник отримав на знак подяки (що не видав її на суді) від своєї спільниці по розграбуванню ЧМП, губернаторша Київської області пані Ульянченко вотчину і 170 млн. грн. на розведення свинок.
 
Розташувалася вотчина моряка на 15 тисячах гектарів неподалік від Києва - в селі у Баришівському районі Київської області. А отримані гроші - швидше за все ті, що Вєрка Ульянченко приховала на своїх зарубіжних рахунках під час слідства у справі ЧМП, так як Кудюкінські рахунки в іноземних банках були арештовані.

Не зрозуміло, як людина, який завдав збитків державі в особливо великих розмірах (сотні мільйонів доларів) відсидів термін за це - всього 5 років, як якийсь дрібний злодюжка вкрав мобільний телефон.
За часів СРСР за статтею "Розкрадання в особливо великих розмірах" - покладався РОЗСТРІЛ!
                                                                 ***

За 21 рік незалежності в Україні відбулося багато подій, в результаті яких невелика купка високопоставлених чиновників і наближених до них бізнесменів фантастично збагатилася, а більшість народу зубожіло.Однак афера по розграбуванню ЧМП за цинічністю використаних коштів, кількістю і вартістю вкраденої держвласності, кількістю задіяних вищих посадових осіб, кримінальної безкарності її організаторів і виконавців і сьогодні по праву займає перше місце.Без перебільшення можна стверджувати, що ця афера за своїми масштабами перевершує навіть разом узяті підсумки грабіжницької "прихватизації" "Укртелекому", "Луганськтепловозу", енергокомпаній і облгазів, здійсненої режимом Віктора Януковича в інтересах "Сім'ї", Ахметова, Фірташа, Новинського, Іванющенко і ряду інших придворних олігархів.Вражаюче, але факт: прямо або побічно до афери з пограбування Чорноморського морського пароплавства були причетні всі президенти України, більшість глав уряду, багато колишні і діючі міністри.Заради істини треба сказати, що, незважаючи на стахановські темпи розкрадання кораблів, інфраструктури та іншого майна ЧМП, періоди інтенсивного "дерибану" його активів чергувалися з неодноразовими спробами більш-менш порядних керівників пароплавства хоч в якомусь кастрованому вигляді відродити це унікальне для української економіки підприємство.Однак ці спроби щоразу закінчувалися звільненнями таких менеджерів. Справа в тому, що відродження Чорноморського морського пароплавства саме по собі ставало б докором владі: чому вона нічого не робить для розслідування і покарання винних у розграбуванні ЧМП попередниками.

                                            

                                                 ***