13 нояб. 2012 г.

Євронезрозумілість

Якщо економіка, це наука, то чому Євросоюз та Німеччина, Франція, які заправляють ЄС, ніяк не можуть скласти по ній іспити. Чому їхня демократія, на яку мають всі рівнятися, виганяє людей з квартир, бо вони взяли іпотеку, яку їм нахвалювали і тепер втративши роботу, не можуть заплатити за квартири. В Іспанії 25% безробітних. В італії третя частина молоді не може знайти роботи. Греції знову нав"язали новий кредит, збільшили пенсійний вік на 7 років і зменшили зарплату. Грекам вказують, що їм потрібно робити; перебиратися з міст в села і займатися індивідуальним виживанням.
Чому цивлізованість доводить до подібрих наслідків і чи може тоді вона претендувати називатися цивілізованістю. Падіння єкономіки в Японії. Скандинавська авіакомпанія SAS  звільняє працівників. Скоротилкася кількість населення в: Латвії на 13%,  Естонії на 5%, Литві на 12%. Поляки тікають на Захід. Чому на протязі досить довгого часу нічого не виходить з поправкою ситуації, що склалася і хто в цьому всьому винен. Хто і чому довів до таких сумних наслідків в країнах розвинутої євроекономіки. Німеччина скуповує Європу, чи ще щось?

10 нояб. 2012 г.

До ВО "Свобода": риторика нам не потрібна!

Потрібна дія. Тільки дія, а не розмови можуть привести до результатів. Менше ораторів, менше ораторій,  час популізму пройшов. Народу потрібно побачити результат. Народу це потрібно вже сьогодні і йому набридло вислуховувати безкінечні словесні вправи. Протести не повинні падати в порожнечу. За злочини потрібно відповідати конкретним злочинцям. Ніяких політичних кон"юнктур. "Свободі" потрібно чітко розуміти, що немає політичних конкурентів, а є політичні вороги. Зрадники держави. Ті, хто державу зробив засобом свого збагачення. З ними не можна ні про що домовлятися. Із злочинцями не домовляються. Потрібно впроваджувати радикальні рішучі дії. Досить їм грабувати людей. Бандитів в погонах до кримінальноя відповідальності.  Фальсифікаторів виборів до кримінальної відповідальності. Суддів та прокурорів, які виконують антинародні злочинні накази,  на нари. Тільки "Свобода" зможе навести лад в державі. Якщо не загрузне в болоті демоліберастії. 

Держава народної демркраті не може бути побудована на толерантному відношенні до її ворогів. В державі тотального розграбування не може бути примирення, або  пошуків компромісів з ворогом.
І потрібно, щоб з першого дня  роботи "Свободи" в парламенті, народ України побачив її дії. І тоді народ повірить і підтримає її ініціативи.  Коли побачить, що не помилився, що є на кого сподіватися і є на кого обпертися. Українці не повинні бути толерастами. Ніякої політичної толерастії та "конкуренції ідей" з ворогами.  Ніякого об"єднання з ворогами. Ніяких суперечок з ворогами. Тільки дія. Заради і на благо народу. Ніякого договору з ворогами. Договір, це здача своїх позицій, це зрада покладених народом сподівань. Ніяких  компромісів з ворогами. Компроміси, це зрада. Лише чітка пряма програмна лінія.

Ворог підступний. Ворог, той політичний клан, який узурпував владу в державі буде спочатку шукати шляхів "договору" а потім дискредитації партії народного сподівання. Буде заклик"ати до "порозуміння" та "дискусій", затягуючи Свободу в багно політичного словоблуддя. Не піддавайтеся на це, цей шлях заводить в тупик. Кожна уступка буде працювати на користь олігархів та на користь обслуговуючої її чинної влади. На користь державної мафії.

Програма дій на найближче майбутнє, це притягнення до відповідальності тих, хто зраджував державу.Тих, хто ініціював виборчі махінаці. Разом з головами держ. адміністрацій та начальниками міліції. Тим, хто віддавав накази "Беркуту". Мафіозні суди не можуть виносити і не здатні виносити об"єктивні рішення. Все тоне в болоті демагогії.   Все тоне в нескінченних диспутах політичної клоунади. Про співпрацю, про домовленості, про дружбу та взаємопорозуміння. І всі злочини проикриваються личиною любові до народу. 

Влада бандитів та державних злочинців дійшла вже до  останньої межі цинізму; коли  політики світового рівня з міжнародних трибун світових організацій та ЗМІ критикують українську політику та політичних лідерів, відсутність в Україні демократії, відкат держави назад, бандити винайшли зручне формулювання, Прем"єр-міністр Азаров, Мірошниченко, Олійник та Колесніченко заявляють, що сказане світовими лідерами, це лише їхня особиста, приватна думка. І тому до неї можна не прислухатися. По правилу "Собака гавкає, а караван іде". 

Блокуються будь-які поступи вперед. Вороги прикриваючись словоблуддям про здорову політичну конкуренцію,  самі дивляться в бік Росії. В рот своїм кремлівським командирам та начальникам, виконуючи їхні накази. Це зрада українського народу. Вони давно живуть під  публічними масками вболівальників за Україну, таємно та явно виконуючи накази та проводячи лінію московського Кремля в Україні. Якому все більше та більше здають державні інтереси українського народу.

Ця псевдоеліта гопників повинна відповісти за свої злодіяння перед українським народом. "Свобода", до справи! На тебе дивиться зараз весь український народ. Ти його остання надія. Він ще  вірить в перемогу. Не поруш цієї віри. Україна повинна встати з колін, підняти голову і звільнитися від  рабства. Україна чекає на дії. Україна хоче бачити розплату. Україна сподівається на тебе.

4 нояб. 2012 г.

Їхали козаки

                                                                              Над нами дух свободи радісно витає



Сиджу я на возі, а небо все пнеться,
І вітер шугає і грім роздається,
Та щось я скептичний, що дощ враз проллється,
Що ти мене любиш, що то не здається.


 Чого я боюся. Боюся, що "Свобода", "пройшовши через вогонь" виборів, стане пасторально-лубочним інстументом теплого посідання. І, насамперед, своїх очільників, Тягнибока та Іллєнка. Чому я маю такі побоювання; тому, що слухачи їхні публічі виступи, в тому числі і на телебаченні,  помічаю, як в їхніх вільних  монологах та інтерв"ю у тій соціалістично-націоналістичній симфонії, що співається перед народом, вже в котрий раз прослуховуються фальшиві акорди,  з"являються якісь, поки не певні відчуття "інтелігенщини", вчуваються нотки відкату від непримеренного радикалізму до набування образу "розумного конформізму".  

Чи не зламається їхній національно-агресивний намір, а від того й запал до оборони українських національних прав. І приходить сумнів, чи дійсно ці люди в Парламенті стануть провідниками української ідеї та зміни соціально-економічних основ суспільного ладу, чи це лише  тимчасовий поверхневий присмак, який не перетвориться в повноцінний смак. Бо у всякому малому можна побачити велике, а в дрібницях загальне.

Вони знайшли незайнятий ніким націоналістичний сегмент і побудували на ньому свій  політичний  бізнеспроект. Але - репрезентувати, ще не означає бути. Подібно, і КПУ має лише зовнішній антураж від свого минулого, тієї партії,, що була за СРСР. І тепер вона лише декларує, що бореться за комуністичні ідеї, але ніяк не відповідає цьому, перетворившись в партію підтримки тих, проти кого виступали їхні ідейні основоположники, на вченні яких вони, ніби, обгрунтовують свої дії. Але дій, як і їхніх результатів немає, а є лише демагогія, якою вони прикривають свої справжні бажання бути багатими буржуями. Не для того ж вони валили СССР, щоб починати все спочатку.

Чи не стануть і свободівці в майбутньому мостити собі гніздо особистого щастя, відкинувши декларовані ними довиборні ідейні цінності, як вже не потрібні їм химери. Лише ховаючись за маскою українського націоналізму, підлаштовуючись під,  а не являючись тими, що можуть та будуть насправді, а не популістично,  відповідати самим, та відстоювати для українців всі ті чесноти, що озвучені у їхній програмі. Чи стануть вони послідовними в цьому, якщо і будуть. Чи не перетвориться ними ідея на гламурний сюреалізм нових консерваторів, котрі ситуативно будуть підігравати навіть комуністам, та тягнути державу в протилежний від поступу вперед бік. 
Чи не піддадуться спокусам, які їм буде пропонувати статус Народного депутата українського парламенту та мафіозних олігархічних кланів, які будуть їм, та іншим депутатам від "Свободи" пропонувати продатися, зрадивши виборців, за м"якеньке та солоденьке,  забезпечене на довгі десятки років, життя. Чи не купляться вони на цю "цукрову кісточку", подібно до того, як купився Каськів та багато інших професійних "патріотів", продавши ідею, сподівання, та довіру людей за дзвінку монету.  І чи не стануть вони з часом  банкірами,  володарями землі, маєтків, а також інших "заводів та пароходів", таким чином, вдало влаштувавшись у вже усталену державну феодальну систему.

Вже самим процесом жовтневих виборів запрограмована політична криза нового парламенту. Нова сімейно-кланова ВР, за мотузочки якої будуть смикати олігархи, буде новим і ще більш  цікавим політичним серіалом "шаленної кухні" з багатьма несподівано "смачними" стравами.

І якщо мій скепсис себе виправдає, то хто тоді зможе і чи зможе колись  взагалі, стати наступним суб"єктом нових марних сподівань. Після вихолощеної, здевальвованої та здискредитованої, вже останньої української національної надії.

                                                         ***



Ratings and Recommendations by outbrain