У мене забрали мрію. У мене відняли мрію. Мені сказали "ні!" і натякнули, що я вже старий. Це зробила моя жінка, моя дружина, якій я все своє життя вірив і довіряв. Я за неї завжди був готовий віддати власне життя. І це не просто слова. А тепер вона мені сказала "ні".
Значить я в свої 62 роки людина несамостійна і не можу розпоряджатися деякими власними грішми. За які я хотів купити свою мрію. Щоб було чим займатися. Виходить, що за своє життя я не заробив навіть на це. Я пам"ятаю людей, серед яких у мене було багато знайомих. Вони сиділи біля річки під вербами з вудкою, або біля холодних озер на камінцях і чекали смерті. Їх вже нікого немає. Але ж я так сидіти і чекати смерті не хочу. Та й рано ще мабуть.Тому я хотів мати те, що гріло б мені душу.
У мене забрали мрію не просто так, а під Новий рік. Хіба ж можна забирати мрію під Новий рік? А як же Снігова королева і справдження мрій? Краще б мене обдурили. Сказали б, що - добре, там побачимо. Чи - добре, купиш собі цяцьку трохи згодом. І водили б потім безкінечно довго за носа обіцянками. А може само б пройшло, хто знає. А так, то у мене відняли надію. Відняли сподівання. Відняли сенс подальшого життя.
Я не п"ю вже багато років і вже не курю, а тепер у мене немає і мрії. Який смисл мого тепер існування? Я живу тепер в якості хатніх меблів. І нікого не цікавить, як я сприймаю світ, про що я думаю, про що кажу і що мене цікавить. А кажу я завжди єресь. Вона пропускається повз вуха, як вітерець. Воно нікому непотрібне.
Ні, під Новий рік так робити неможна. Це боляче. Але вже зроблено. І я повинен з цим змиритися. Змиритися з тим, що я ніщо. Що гроші дорожчі, ніж моя душевна зручність на роки. І тепер в моєму серці застряла скалка льоду.
Я, - це порожній звук, з яким ніхто не рахується. Бо є якісь інтереси, які вищі за мої бажання, за мої уявлення, за мої мрії, за мої сподівання, за сенс мого життя, який ще в мене залишався. А тепер у мене немає нічого. Навіть мрії.
Часто ми не думаючи легковажно приносимо своїм близьким смуток.
http://uatumbai-ret.blogspot.com/2010/10/blog-post.html
***
Значить я в свої 62 роки людина несамостійна і не можу розпоряджатися деякими власними грішми. За які я хотів купити свою мрію. Щоб було чим займатися. Виходить, що за своє життя я не заробив навіть на це. Я пам"ятаю людей, серед яких у мене було багато знайомих. Вони сиділи біля річки під вербами з вудкою, або біля холодних озер на камінцях і чекали смерті. Їх вже нікого немає. Але ж я так сидіти і чекати смерті не хочу. Та й рано ще мабуть.Тому я хотів мати те, що гріло б мені душу.
У мене забрали мрію не просто так, а під Новий рік. Хіба ж можна забирати мрію під Новий рік? А як же Снігова королева і справдження мрій? Краще б мене обдурили. Сказали б, що - добре, там побачимо. Чи - добре, купиш собі цяцьку трохи згодом. І водили б потім безкінечно довго за носа обіцянками. А може само б пройшло, хто знає. А так, то у мене відняли надію. Відняли сподівання. Відняли сенс подальшого життя.
Я не п"ю вже багато років і вже не курю, а тепер у мене немає і мрії. Який смисл мого тепер існування? Я живу тепер в якості хатніх меблів. І нікого не цікавить, як я сприймаю світ, про що я думаю, про що кажу і що мене цікавить. А кажу я завжди єресь. Вона пропускається повз вуха, як вітерець. Воно нікому непотрібне.
Ні, під Новий рік так робити неможна. Це боляче. Але вже зроблено. І я повинен з цим змиритися. Змиритися з тим, що я ніщо. Що гроші дорожчі, ніж моя душевна зручність на роки. І тепер в моєму серці застряла скалка льоду.
Я, - це порожній звук, з яким ніхто не рахується. Бо є якісь інтереси, які вищі за мої бажання, за мої уявлення, за мої мрії, за мої сподівання, за сенс мого життя, який ще в мене залишався. А тепер у мене немає нічого. Навіть мрії.
Часто ми не думаючи легковажно приносимо своїм близьким смуток.
http://uatumbai-ret.blogspot.com/2010/10/blog-post.html
***
