Про любов до людей

Іноді до мене приходять листи. Інколи вони приносять в собі не тільки схвалення і побажання здоров'я, а й певні думки. І на них, на ці думки і доводиться відповідати. Хоча для мене це мало інтерес багато років тому , а зараз, то тільки данина поваги до розумової праці людей, які мені пишуть ці листи і в деякому сенсі моя розвага.


Питання стоїть так: Чому одна людина повинна любити багатьох людей, людство? І чому ця позиція повинна вважатися аксіомою? Це запитую вже я. Може Біблія щось кажучи, зобов'язує ? Так там про любов до Бога і до одного тільки Бога, навіть відмовившись від батьків в ім'я цієї любові до Бога. Або про " Возлюби ближнього свого , як самого себе". А чому возлюбити і як? Фізично чи в умі? А за що? І де ті моральні орієнтири, які виступають критеріями, керманичами цієї любові? А фізично якщо, то до якої міри занурення?

Чи це древнє "Золоте правило моральності ", де « Відносся до людей так, як хочеш, щоб відносились до тебе», чи - «Не роби іншому того , чого не бажаєш собі ». Але екуменічність у пошуках істини тут нам не зовсім стає у пригоді. Тому, що Біблія , це - догма і трактувати вона себе в різніх ракурсах, та іпостасях не дозволяє . Тому, або - люби , або - не люби.

І найперший прстулат про " возлюби " :  -А чому людина повинна, власне, так любити себе ? А потім також пристрастно і когось , себто - всіх оточуючих її людей?

Чому не повинна ставитися до своїх думок , дій, вчинків критично? Та й до чужих також. Адже любов до себе веде до зазнайства і тільки критичний підхід  до себе, погляд збоку, самоконтроль вчинків може дати деяку об"єктивну оцінку самого себе, як особистості. А звідси покаявшись, виправитися. Коригуючи свій помилковий крок, або шлях, на якому так себе люблячи, вона опинилася.

  2

Я сиджу на березі священної річки Ганг. По річці повз мене пропливають напівобгорілі трупи людей , яких я любив і люблю. Їх багато, я їх не знаю і ніколи не був з ними знайомий. Я входжу у вечірню воду , в якій віддзеркалюється стрічка заходящого сонця,  відштовхую один із трупів і омиваюся з молитвою в священних водах ріки.

Харі Крішна , Харі Рама. Бум - бум- бум. Там - там - там , цьом – цьом-цьом. Я вас всіх люблю , пливіть, оболонки душ, пливіть. А душі вже в туманній далечині нірвани для переплавки-реінкарнації.

А може не всіх людей потрібно любити , а вибірково і я просто не так зрозумів ? Наприклад, не покидьків , не ублюдків , не бомжів ,  не ідіотів і не босоту ? Тут поки відкладемо Біблію в сторону. Щоб не з'їхати з торованого шляху і не заплутатися в її постулатах .

А любити людей потрібно лише інтелігентних і освічених. Високодуховних майстрів якогось високоінтелектуального профілю; напряму в мистецтві, культурі, або просто таких, що хочеться на них рівнятися . Дострибувати й собі до досягнутих ними інтелектуальних висот. "Спасибі , що Ви є". Так здається одні людинолюби принизливо стелять свій убого скиглячий інтелект перед іншими любителями людей? Тих , хто їсть в білих рукавичках і ніколи не колупається в носі.

3

А може любити потрібно тих, хто в черговий раз вийшов на "Майдан", часто сам не уявляючи навіщо ? А що робити з тими , хто не вийшов ?

То за що мені потрібно любити людей, хочу я знати ? Може за обсяг їхних цицьок і дуп ? А з мужиками як тоді ? За великі вуха і руде волосся на грудях?

-Уу .. у , інтелігент так не повинен говорити . - Інтелігент таких слів не вживає. - Це лексикон некультурних маргіналів.., та чую, чую.

Що ж , давайте більш конкретно наблизимося до предмету нашої розмови . Візьмемо не всіх людей , а одну людину. Для прикладу.

Тоді скажіть , панове , про все це інтелігентові Растроповичу, наприклад. Які правильно говорити слова і як потрібно любити людей. Він вам відповість , що інтелігенти , які люблять людей , они и срут конфетами. Так, так, саме так , по- російськи.

Хе-хе…

«Ростропович с автоматом -
вот уж нет нелепей фото.
Обложить по-русски матом
репортёра мне охота.

Этот бог виолончели
нам своей игрою ценен.
Вы представить бы хотели,
чтоб он стал в кого-то целить?»

Я можу захоплюватися грою Растроповича . Я можу нескінченно його поважати. Але за що і чому я повинен його любити ? Як і решту публіки, яка в цей час в залі слухає його концерт. Та іноді з таким захватом, та  забуттям , що рука навіть тягнеться до протигазу .

Або посадять вам на шию в церкві вірус грипу , товщиною з сардельку. –Не хотите ли черешни? – Вы ответите – конечно!.. - Вам звернути , чи так?

Ідіть і ви туди , інтелігентні , люблячі весь світ панове . В буфет. Їсти цукерки фірми "Рошен". Які можливо колись вам хтось безкоштовно-планово подасть за вашу інтелігентну всепланетарну любов до людей, вийнявши їх з-під чорного концертного фрака в якості чорного циліндра, з якого втік сріблястий кролик сподівань. В якості заохочувального призу. А по дорозі розкажіть про вашу любов до них чорним майданним птахам, з великими блискучими під нічним освітленням вуличних ліхтарів, головами. Вони зрозуміють.

Я вам міг би ще розповісти про великі возлежання , про апостольську любов між собою, та омивання апостольських ніг. А могли б ще й батогом один одного побити, тим показуючи братську однаковість, любов, та згоду на все без спротиву і єдність їхних загальних спонукань, мазохістськи опускаючи себе нижче усіх інших. У колі обраних братів зневажуваної і гнаної катакомбної «секти згоди, покори і непротивлення». І звичайно ж , в неперевершеною ліберально- божественній любові до всіх, до людей. Це вже потім "бренд розкрутили".
Але не буду. 
Чи не там заховані ті "коріння любові" і так може правий був Понтій Пілат? 

4

А як вже наші триєдині невдахи поділяють свою любов, так на це взагалі смішно дивитися.

Легіонери Олександра Македонського стояли плечем до плеча в бою на смерть,  гинучи десятками тисяч.  Вони любили один одного і людей взагалі? Хто там ще сюди з любов'ю? Чингізхан, Котовський,  Петлюра, Маяковський, чи Бонч - Бруєвич ?

А я абсолютно невпевнений взагалі, чи потрібно комусь те, про що я тут стараюся. Тому, що ті , хто молодший, вони і так розумні. А ті, які постарше, і без цього грамотні .

А не люблю я не всіх людей , шановне панство, а тільки деяких її представників - носіїв прімітівного жлобства. Тих, у кого завжди було все схоплено, забито, підкуплено, закумлено, тих, хто навіть на чужій смерті збирає свою юшку, але ззовні завжди такий покірний, та богобоязливий.  І хоча їх і багато, таких представників хомо сапієнс, але не вони визначають узагальнений стан життя , та якість тих людей, з якими варто спілкуватися.

Знаєте, як це зараз для багатьох з вас, панове з цією любов"ю ? А точно так, як ото колись : " И опять по Нью-Йорку холодному, а может быть по Лондону ...". 

Свої почуття тоді й вираз облич в залі пам'ятаєте? Ось так . Хі-хі . А потім Растропович віртуозно грав Шостаковича.

Я прошу дозволу у тих справжніх, а не прикидних патріотів, що ризикуючи своїм життям в ім"я майбутнього України, відстоювали на Майдані шлях до Цивілізації, яким нам прийдеться ще пройти, дозволу побажати всім їм успіхів в їхній боротьбі. До наступного року і наступного традиційного Майдану. Шануймося! Хай!

                                                             ***