Незабаррм прийде час, що по Майданам будуть бігати племена опозиціонерів. Одні будуть в парчі, інші в атласі, а ще хтось в бронежилетах. З вудок списи пороблять і воювати почнуть. Зрозуміло, що біотуалети тоді вичищати ніхто вже не буде. Майже, як зараз. Тому матеріалу для виразу свого невдоволення буде скільки завгодно.
Навіть на опалення палаток вистачить. Там вимурують тоді цегляні печі, на яких будуть варити юшку із вух супротивників. Взагалі, незрозуміло, що ми всі тут робимо в цій країні. Ця країна, вона логічно і будь-як по іншому, - законно, істинно, міжлюдськи, або ще як, вона призначена і пристосована для грабунку. Ну, буває, що якась там Бельгія призначена і пристосована для тихого беззаботного життя. Коли людина крім роботи має час про щось ще й подумати, знає, що ніхто її не обдурить, не обдере, як липку і хабаря давати не примусить. Тут же все якраз так і призначено.
І якщо ти, - людина, яка тут якогось біса проживає, нічого тут не крадеш, то ти найперше, це - бездарний, ні на що нездатний, ображений Богом і долею безхребетний смердючий люмпен. І ніхто з тобою знатися не буде. Бо тут завжди крали, крадуть і завжди будуть красти всі. Хтось гайку, хтось рейку, хтось високовольтну мачту, хтось сахзавод, хтось газ. І чим більше ти накрав, тим більше тебе поважати будуть. І почесним громадянином міста виберуть і на дошку пошани портрет повісять і мером зроблять.
А як газу накрадеш, то тоді навіть канонізують і малюють з тебе ікони, образи. Як вона працює показують. І я б не проти так напрацювати, що в товарні ешелони не влізає. Ешелони розпирає від тих купюр напрацьованих, а вони все, як отой сніг на голову, сипляться і кінця-краю їм немає. А кажуть, що в її Жу-Жу десь в Донецьку ніби якийсь свічний заводик вкрали. Відібрали тобто. Чи то кафе-шантан, чи то аж два. Країна злодіїв, що тут скажеш. От біда. Тепер немає їй за що й шматок ліверної ковбаси на сніданок купити. Так голодною до обіду і ходить.
Старша, та, що все газувала, тепер мовчить і ніби вже й Сократа вечорами не читає. Вже й підбором двері не забиває. Бачить, що і друг в Америці сидить тихо, віддав все награбоване тут по закону нашому, який його до цього примушував, а він так не хотів і вже громадянства тепер їхнього просить. Це в тих, хто його розкуркулював.
Ось які бувають метаморфози життя. Навіть серед злодіїв. Одні накрали і вже сидять, а інші меценатами стали. От і вгадай, ким станеш, як накрадеш. Тому й кажуть, що головне - вчасно змитися, бо жадібність фраєра губить.Як видно, дехто не встиг. А може занадто впевнений в собі був, переоцінив свої можливості і недооцінив чужі слова.
Нашим злодіям тепер на самому високому європейському рівні руку тиснуть, в рот заглядають і геніальні їхні думки вислуховують. Організували при Європарламенті навіть ще один, - паралельний. І все спеціально для нашого філантропа-мецената. Правильно казати на нього треба два рази "євро". Якось так - Євро-євро парламент. От як Україну високо цінують в Брюсселі. Тільки попередили тих, хто в тому паралельному парламенті буде засідати, і це все крім жартів, щоб на вулицю в кіпах не виходили, бо точно морду поб"ють. Видно, там теж в паспорт не заглядають, як у нас колись, тоді, коли ще не так крали, як тепер.
Але поки поб"ють, чи не поб"ють, а парламент той недаремно під боком основного створений. Роботу свою він виконує. І на користь кого, то не великий секрет, куди він свій вектор направляє.
Але як не крути, там таки жити краще. Бо люди там чемні і нікуди так, як тут не поспішають. Накрасти, в смислі. Щоб інший поперед тебе не вискочив і перший не вкрав. Бо потім тобі тільки із-за плоту свого обістя прийдеться дивитися і облизуватись. От таке тут у нас життя. Воно добре, це життя. Хто хотів і хто міг, той багато накрав. Та і я б не відстав, якби мандата такого, як у них мав.
Держава грабунок тільки вітала. А найперший злодій, що флот продав, казав якось, що то так деякі його друзі первинний капітал накопичують. Тепер він великим націоналістом став і докою в усіх питаннях, все з попами на асамблеях засідає. Видно, велику практику засідань вже має. Стверджує, що всі четверо тепер дуже міцно дружать, разом з останнім, тим, що по пенькам скакати любить.
А якісь диваки тим часом вздовж і поперек майданами бігають і щось кричать до хрипоти і золотого зубного блиску. Систему, кажуть, будуть міняти. Дурні. Щоб систему змінити, кишка у них тонка. Цю систему змінити можна тепер тільки через громадянську війну. З ріками крові, голодом, розрухою, поламаними долями і невідомим результатом. Бо мільярдер просто так свої гроші в загальний колгосп не віддасть. Він ліпше купить і революціонерів і їхніх поводирів неголених, та пришелепкуватих разом з їхніми кишками і їхньою ідеологією. Тут грабувати дозволено, красти все, що бачиш, рейдерствувати. А вони, дикуни, систему хочуть змінювати. Думають, що тоді розбагатіють, мабуть. На яку систему, придурки? На соціалістичну? Ну да, - ностальгія спати не дає. Мой адрес не дом и не улица.
То я сиджу собі та й думаю: якого біса разом зі мною й інші думаючі люди тут сидять. Ніби ж їх ніхто тут не тримає і думати не примушує, а вони мучаться, лазять тут в цьому навозі і чогось роками очікують, чи щось вишукують, але чого тут доброго очікувати, чи шукати можна, а тим більше - про що тут можна думати? Ні освіти якісної, ні медицини, кругом крадуть і хабарі вимагають і луплять їх, як із кози шкіру. І що в цьому привабливого для думаючої людини, незрозуміло. Тим більше, що сама ця людина нічого не накрала, а ходить тихим рабом з опущеною головою на роботу з думкою, та молитвою, щоб хоч не вигнали. І який в цьому резон, так і не розумію. А от, як воно буває. Людина все стерпить, аби лихо не будити.
***
Навіть на опалення палаток вистачить. Там вимурують тоді цегляні печі, на яких будуть варити юшку із вух супротивників. Взагалі, незрозуміло, що ми всі тут робимо в цій країні. Ця країна, вона логічно і будь-як по іншому, - законно, істинно, міжлюдськи, або ще як, вона призначена і пристосована для грабунку. Ну, буває, що якась там Бельгія призначена і пристосована для тихого беззаботного життя. Коли людина крім роботи має час про щось ще й подумати, знає, що ніхто її не обдурить, не обдере, як липку і хабаря давати не примусить. Тут же все якраз так і призначено.
І якщо ти, - людина, яка тут якогось біса проживає, нічого тут не крадеш, то ти найперше, це - бездарний, ні на що нездатний, ображений Богом і долею безхребетний смердючий люмпен. І ніхто з тобою знатися не буде. Бо тут завжди крали, крадуть і завжди будуть красти всі. Хтось гайку, хтось рейку, хтось високовольтну мачту, хтось сахзавод, хтось газ. І чим більше ти накрав, тим більше тебе поважати будуть. І почесним громадянином міста виберуть і на дошку пошани портрет повісять і мером зроблять.
А як газу накрадеш, то тоді навіть канонізують і малюють з тебе ікони, образи. Як вона працює показують. І я б не проти так напрацювати, що в товарні ешелони не влізає. Ешелони розпирає від тих купюр напрацьованих, а вони все, як отой сніг на голову, сипляться і кінця-краю їм немає. А кажуть, що в її Жу-Жу десь в Донецьку ніби якийсь свічний заводик вкрали. Відібрали тобто. Чи то кафе-шантан, чи то аж два. Країна злодіїв, що тут скажеш. От біда. Тепер немає їй за що й шматок ліверної ковбаси на сніданок купити. Так голодною до обіду і ходить.
Старша, та, що все газувала, тепер мовчить і ніби вже й Сократа вечорами не читає. Вже й підбором двері не забиває. Бачить, що і друг в Америці сидить тихо, віддав все награбоване тут по закону нашому, який його до цього примушував, а він так не хотів і вже громадянства тепер їхнього просить. Це в тих, хто його розкуркулював.
Ось які бувають метаморфози життя. Навіть серед злодіїв. Одні накрали і вже сидять, а інші меценатами стали. От і вгадай, ким станеш, як накрадеш. Тому й кажуть, що головне - вчасно змитися, бо жадібність фраєра губить.Як видно, дехто не встиг. А може занадто впевнений в собі був, переоцінив свої можливості і недооцінив чужі слова.
Нашим злодіям тепер на самому високому європейському рівні руку тиснуть, в рот заглядають і геніальні їхні думки вислуховують. Організували при Європарламенті навіть ще один, - паралельний. І все спеціально для нашого філантропа-мецената. Правильно казати на нього треба два рази "євро". Якось так - Євро-євро парламент. От як Україну високо цінують в Брюсселі. Тільки попередили тих, хто в тому паралельному парламенті буде засідати, і це все крім жартів, щоб на вулицю в кіпах не виходили, бо точно морду поб"ють. Видно, там теж в паспорт не заглядають, як у нас колись, тоді, коли ще не так крали, як тепер.
Але поки поб"ють, чи не поб"ють, а парламент той недаремно під боком основного створений. Роботу свою він виконує. І на користь кого, то не великий секрет, куди він свій вектор направляє.
Але як не крути, там таки жити краще. Бо люди там чемні і нікуди так, як тут не поспішають. Накрасти, в смислі. Щоб інший поперед тебе не вискочив і перший не вкрав. Бо потім тобі тільки із-за плоту свого обістя прийдеться дивитися і облизуватись. От таке тут у нас життя. Воно добре, це життя. Хто хотів і хто міг, той багато накрав. Та і я б не відстав, якби мандата такого, як у них мав.
Держава грабунок тільки вітала. А найперший злодій, що флот продав, казав якось, що то так деякі його друзі первинний капітал накопичують. Тепер він великим націоналістом став і докою в усіх питаннях, все з попами на асамблеях засідає. Видно, велику практику засідань вже має. Стверджує, що всі четверо тепер дуже міцно дружать, разом з останнім, тим, що по пенькам скакати любить.
А якісь диваки тим часом вздовж і поперек майданами бігають і щось кричать до хрипоти і золотого зубного блиску. Систему, кажуть, будуть міняти. Дурні. Щоб систему змінити, кишка у них тонка. Цю систему змінити можна тепер тільки через громадянську війну. З ріками крові, голодом, розрухою, поламаними долями і невідомим результатом. Бо мільярдер просто так свої гроші в загальний колгосп не віддасть. Він ліпше купить і революціонерів і їхніх поводирів неголених, та пришелепкуватих разом з їхніми кишками і їхньою ідеологією. Тут грабувати дозволено, красти все, що бачиш, рейдерствувати. А вони, дикуни, систему хочуть змінювати. Думають, що тоді розбагатіють, мабуть. На яку систему, придурки? На соціалістичну? Ну да, - ностальгія спати не дає. Мой адрес не дом и не улица.
То я сиджу собі та й думаю: якого біса разом зі мною й інші думаючі люди тут сидять. Ніби ж їх ніхто тут не тримає і думати не примушує, а вони мучаться, лазять тут в цьому навозі і чогось роками очікують, чи щось вишукують, але чого тут доброго очікувати, чи шукати можна, а тим більше - про що тут можна думати? Ні освіти якісної, ні медицини, кругом крадуть і хабарі вимагають і луплять їх, як із кози шкіру. І що в цьому привабливого для думаючої людини, незрозуміло. Тим більше, що сама ця людина нічого не накрала, а ходить тихим рабом з опущеною головою на роботу з думкою, та молитвою, щоб хоч не вигнали. І який в цьому резон, так і не розумію. А от, як воно буває. Людина все стерпить, аби лихо не будити.
***
