Показаны сообщения с ярлыком 2011.12.22 Політичні форуми. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком 2011.12.22 Політичні форуми. Показать все сообщения

22 дек. 2011 г.

Політичні форуми


Одного разу, зовсім випадково, по лінку, надряпаному на папірці, який дав мені знайомий,  попав на один український політфорум. Тоді в багатьох ще були дуже свіжі спогади про "Майдан- революцію." Перед цим прийшлося, до, та під час виборів Миздобула президентом, приймати участь в цьому  спектаклі для лошар, на його боці, бо на протилежний, як не було, так і досі немає тяги. При цьому, добре розуміючи, хто такий він і хто такі вони.  Але, так склалося і виконуючи дане слово, погодився.  Подробиці цього не дуже цікаві, тому я їх опущу.

Вже через багато часу, ті люди, які на засніжених нічних вулицях прив"язували до гілля дерев помаранчеві стрічечки, коли я про це їм нагадував, казали, що знущатися не добре. При цьому, якось задумливо, спочатку опускаючи додолу погляд, а потім, піднімаючи на мене сумні очі, тихо запитували – а що, потрібно було за інших?  Серед них є навіть і дуже близькі мені люди. 
Знущатися з їхніх наївностей у мене намірів не було і немає. А лише бажання звернути тоді їхню увагу  та їхнього усвідомлення того, що то був не патріотизм, як їм тоді здавалося, а прищеплений їм вірус вульгарного свідомітства. 

Про це, якось невдовзі, після виборів, сформулював таку фразу: - Інколи хвороблива думка однієї людини, за допомогою засобів масового зомбування  стає їдеєю мільйонів. З часом і великими моральними втратами настає прозріння, але вже далеко не для всіх тих, хто так палко колись вірив і сподівався.

У наших  людей не виявилось імунного захисту від політичного розводилова. Метою якого було досягнення, незрівнянного з колишнім, навіть – фантастичного, матеріального благополуччя та захмарного соціального статусу, які давали таку ж, фантастичну свободу, для будь-яких їхніх забаганок.

Спочатку, у спадок від минулого, народу дістався в якості приданого, перефарбований хною, Fox-Чук, який перемістив народ на піратский корабель, де всі за щось між собою воювали, щось з того корабля видирали та розпродували. Потім його змінив рудий Гек-Балалаєчник, такий же компартапаратчик, що китайським божком, хитаючи головою, старанно шліфував започатковане. За ними – Миздобул Третій, теж – беззупинний мовник, безпросвітна ледач, амбітний нарцис і безмежна наволоч.  А тепер вже, нарешті, маємо – Великого Папу-Реформатора всєя України, якого так хотіли. Міцного Горішка Південно-Східних мрій.

Не Крав-Отець. І Син не крав, Кучмо-Духа. І Сам рудий Дух не крав. Тепер за них прийшлося Бригадиру підчищати. Невкрадене.

Флібустьєри, чи вже їхні привиди, які в минулому тримали штурвал цього корабля, й досі чіпляються своїми кістлявими руками за край політичного столу, щось прагнучи довести суспільству, якому все те вже давно не цікаво чути.

А тим часом, останній із могікан, вже доводить їхню логіку до такого ж логічного завершення. Як і до свідомості українців, набагато перевершивши своїх попередників, купаючись все в тому ж ментальному океані людської довіри та сподівань, які були привиті народу ще протягом минулого ХХ сторіччя.  Виграючи на струнах людських душ свою какофонію кримінальної естетики.

На тому форумі, який я тоді, в далекому минулому, відвідував, багато людей застовбичували свою підтримку Миздобулу, а багато інших, також чистосердечно, вірили у вже, через певний проміжок  часу та подій, в мадам Сучкаблох. Думки та впевненість у своїй правоті, яка була основана на вірі, розділилися і форум розколовся, спочатку ментально, а потім вже й фізично на два протилежних табори. Передуванням цього був ще й вільний доступ, без модерації, на одній із гілок цього форуму, але цю гілку навмисне завалили ті, хто мав таку змогу і таке право, бо думки, які там продукувалися і часто небезпідставно, не в"язалися із основним ідейним напрямком помаранчевого туману.
  
Власне, з цього й почався розбрат. Багато учасників взагалі залишили форум, а ті, хто на ньому залишився, збилися в напівзакритий клуб однодумців. Форум і досі функціонує і навіть модернізується в своєму зовнішньому оформленні, але занепадає у відвідуваннях, а від того й у функціональності, яка скорочується.  Очевидно, що для підтримки, туди вкидаються неабиякі фінансування. І основне його ядро, яке проводить вже – постпомаранчеву стратегію, має на хліб з салом та дещо й до нього, вперто та віддано відбиваючи на клавіатурах довіру та стратегію тих, хто спостерігає за дійством із-за куліс. Чию саме, гадаю, уточнювати зайве.

Подібна схема прослідковується і на інших українських політичних інтернет-ресурсах. Вона проста, як дошка. На форумі працюють декілька, або навіть одна людина, які одержують, під замовлення впровадження певної політичної лінії, фінансування. І, навіть, не в основному, а, - як правило, – із-за кордонів території впливу. Східного та Західного. 

Таким чином, відбувається холодна війна політичних ідеологій та боротьба за розум, за свідомість простих громадян, котрі цього навіть і не підозрюють. Вв"язуючись в дискусії, обговорюючи публікації та події суспільно-державного значення і часто не розуміючи, чому їхні логічно обгрунтовані думки там перетворюються на сміття.

Багато тверезомислячих, здатних до аналізу людей, вже покинули ці форуми, бачачи, або - просто відчуваючи безперспективність даремної трати свого часу та нервів на безмежність і безкінечність дискусій, які нікому нічого не доводять. Бо кожен, у підсумку, залишається при своїх думках, інтересах та переконаннях.  

Але ідеологічна машина знову і знову поповнює бункер своєї м"ясорубки все новим м"ясом, яке перекручує на фарш, задоволено хрюкаючи, коли вдається перемолоти чиїсь хребти на муку, з якої з часом, хтось почне випікати нову хлібину свого фантастичного благополуччя. 

                                                                                          *** 
Обговорення тут: http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/13667.phtml

Ratings and Recommendations by outbrain