22 дек. 2011 г.

Політичні форуми


Одного разу, зовсім випадково, по лінку, надряпаному на папірці, який дав мені знайомий,  попав на один український політфорум. Тоді в багатьох ще були дуже свіжі спогади про "Майдан- революцію." Перед цим прийшлося, до, та під час виборів Миздобула президентом, приймати участь в цьому  спектаклі для лошар, на його боці, бо на протилежний, як не було, так і досі немає тяги. При цьому, добре розуміючи, хто такий він і хто такі вони.  Але, так склалося і виконуючи дане слово, погодився.  Подробиці цього не дуже цікаві, тому я їх опущу.

Вже через багато часу, ті люди, які на засніжених нічних вулицях прив"язували до гілля дерев помаранчеві стрічечки, коли я про це їм нагадував, казали, що знущатися не добре. При цьому, якось задумливо, спочатку опускаючи додолу погляд, а потім, піднімаючи на мене сумні очі, тихо запитували – а що, потрібно було за інших?  Серед них є навіть і дуже близькі мені люди. 
Знущатися з їхніх наївностей у мене намірів не було і немає. А лише бажання звернути тоді їхню увагу  та їхнього усвідомлення того, що то був не патріотизм, як їм тоді здавалося, а прищеплений їм вірус вульгарного свідомітства. 

Про це, якось невдовзі, після виборів, сформулював таку фразу: - Інколи хвороблива думка однієї людини, за допомогою засобів масового зомбування  стає їдеєю мільйонів. З часом і великими моральними втратами настає прозріння, але вже далеко не для всіх тих, хто так палко колись вірив і сподівався.

У наших  людей не виявилось імунного захисту від політичного розводилова. Метою якого було досягнення, незрівнянного з колишнім, навіть – фантастичного, матеріального благополуччя та захмарного соціального статусу, які давали таку ж, фантастичну свободу, для будь-яких їхніх забаганок.

Спочатку, у спадок від минулого, народу дістався в якості приданого, перефарбований хною, Fox-Чук, який перемістив народ на піратский корабель, де всі за щось між собою воювали, щось з того корабля видирали та розпродували. Потім його змінив рудий Гек-Балалаєчник, такий же компартапаратчик, що китайським божком, хитаючи головою, старанно шліфував започатковане. За ними – Миздобул Третій, теж – беззупинний мовник, безпросвітна ледач, амбітний нарцис і безмежна наволоч.  А тепер вже, нарешті, маємо – Великого Папу-Реформатора всєя України, якого так хотіли. Міцного Горішка Південно-Східних мрій.

Не Крав-Отець. І Син не крав, Кучмо-Духа. І Сам рудий Дух не крав. Тепер за них прийшлося Бригадиру підчищати. Невкрадене.

Флібустьєри, чи вже їхні привиди, які в минулому тримали штурвал цього корабля, й досі чіпляються своїми кістлявими руками за край політичного столу, щось прагнучи довести суспільству, якому все те вже давно не цікаво чути.

А тим часом, останній із могікан, вже доводить їхню логіку до такого ж логічного завершення. Як і до свідомості українців, набагато перевершивши своїх попередників, купаючись все в тому ж ментальному океані людської довіри та сподівань, які були привиті народу ще протягом минулого ХХ сторіччя.  Виграючи на струнах людських душ свою какофонію кримінальної естетики.

На тому форумі, який я тоді, в далекому минулому, відвідував, багато людей застовбичували свою підтримку Миздобулу, а багато інших, також чистосердечно, вірили у вже, через певний проміжок  часу та подій, в мадам Сучкаблох. Думки та впевненість у своїй правоті, яка була основана на вірі, розділилися і форум розколовся, спочатку ментально, а потім вже й фізично на два протилежних табори. Передуванням цього був ще й вільний доступ, без модерації, на одній із гілок цього форуму, але цю гілку навмисне завалили ті, хто мав таку змогу і таке право, бо думки, які там продукувалися і часто небезпідставно, не в"язалися із основним ідейним напрямком помаранчевого туману.
  
Власне, з цього й почався розбрат. Багато учасників взагалі залишили форум, а ті, хто на ньому залишився, збилися в напівзакритий клуб однодумців. Форум і досі функціонує і навіть модернізується в своєму зовнішньому оформленні, але занепадає у відвідуваннях, а від того й у функціональності, яка скорочується.  Очевидно, що для підтримки, туди вкидаються неабиякі фінансування. І основне його ядро, яке проводить вже – постпомаранчеву стратегію, має на хліб з салом та дещо й до нього, вперто та віддано відбиваючи на клавіатурах довіру та стратегію тих, хто спостерігає за дійством із-за куліс. Чию саме, гадаю, уточнювати зайве.

Подібна схема прослідковується і на інших українських політичних інтернет-ресурсах. Вона проста, як дошка. На форумі працюють декілька, або навіть одна людина, які одержують, під замовлення впровадження певної політичної лінії, фінансування. І, навіть, не в основному, а, - як правило, – із-за кордонів території впливу. Східного та Західного. 

Таким чином, відбувається холодна війна політичних ідеологій та боротьба за розум, за свідомість простих громадян, котрі цього навіть і не підозрюють. Вв"язуючись в дискусії, обговорюючи публікації та події суспільно-державного значення і часто не розуміючи, чому їхні логічно обгрунтовані думки там перетворюються на сміття.

Багато тверезомислячих, здатних до аналізу людей, вже покинули ці форуми, бачачи, або - просто відчуваючи безперспективність даремної трати свого часу та нервів на безмежність і безкінечність дискусій, які нікому нічого не доводять. Бо кожен, у підсумку, залишається при своїх думках, інтересах та переконаннях.  

Але ідеологічна машина знову і знову поповнює бункер своєї м"ясорубки все новим м"ясом, яке перекручує на фарш, задоволено хрюкаючи, коли вдається перемолоти чиїсь хребти на муку, з якої з часом, хтось почне випікати нову хлібину свого фантастичного благополуччя. 

                                                                                          *** 
Обговорення тут: http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/13667.phtml

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Ratings and Recommendations by outbrain