11 дек. 2011 г.

Хто ти?

Хто такий українець. От, хто він такий, по своїй суті, споконвіку? Воїн? Будівник? Мандрівний лицар? Пірат? Раб?
Одна молода чеченка якось сказала: Я не хочу війни, але я  виховую свого сина воїном. Ми, українці своїх синів воїнами не виховуємо. То все-таки, хто ми? Одна стара жінка, якось теж сказала: Я хочу померти в ріллі. І ще, теж вона: Як зайду в хлів, то там пахне рідним.

Українець, це - мрійник. Це нація мрійників. Добрих, щирих серцем людей, які завжди жили на землі. І жили свідомістю своєї землі, любов"ю до неї.Українець, мріючи про землю, їхав в Канаду, Аргентину та Австралію. Сьогодні, мріючи за тим же, кращим життям, їде в Італію, Іспанію та Португалію.

Мікельанджело теж був мрійником. І всі ті гіганти мистецтва, які малювали картини та писали неповторну музику, вони теж були мрійниками. Бідними, але великими духом людьми. Може і ми такі? Бідні, але талановиті гіганти вселенської думки, що рухають світ вперед. Можливо це і є нащим покликанням, нашою космічною кармою? Але, хто тоді створить світ для нас самих? Той, про який ми завжди мріяли і мріємо й досі.

Щасливим можна бути, йдучи за плугом. І нещасним в розкошах. Світ рухають мрійники. Користуються ж їхніми мріями - прагматики.

 Тепер нас всіх хочуть переробити на прагматиків. Егоїстично-уособлених індивідуалістів. І дороговказують на "парыж", як на вершину нашого щастя.  Але, навіть наша, християнська віра, на якій базується православна свідомість, це віра мрійників. Та й чи потрібен нам той "парыж", якщо у нас інша ментальність.

Нам же пропонують стати протестантами-лютеранами, п"ятидесятниками-євангелістами. Безсловесними виконавцями чужої волі. Тими, хто не противиться злу, лібералами-космополітами. Тихими мишами, вишкрябуючими в своїх норах своє особисте, ілюзорне благополуччя.  Ми, подібно лелекам, літаємо в просторі наших мрій і мріємо померти в ріллі, яка пахне рідним. Та у нас вже забирають останнє - землю. Мрійників легко обдурити. Бо вони ще й наївні романтики.

Це зручно тим, хто узурпував право визначати для народу, як йому потрібно жити. І чи взагалі, те йому потрібно. А й справді.., чи
Чи не пора нам вбиратися в пір"я орлів? Адже, і вони теж, - мріють. Поки ще не до кінця зеволюціювали в папуг.

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Ratings and Recommendations by outbrain