Показаны сообщения с ярлыком 2012.05.5 Помилка в слові чи дозвіл на проживання. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком 2012.05.5 Помилка в слові чи дозвіл на проживання. Показать все сообщения

5 мая 2012 г.

Помилка в слові, чи дозвіл на проживання?

Пропозиція читача, до мене, як до автора "Згадати все":

03.05.2012
«Українські національні цінності» - це що? Перелік маєте?
Особливо сподобалось: «протилежні від українських, погляди». Що за витвір? Дуже цікаво.
«хто відкидає українські національні цінності та зкликати когось до взаємопорозуміння». А якщо не відкидати, а ще чимось вартим доповнити?
«Бо тоді українці завжди будуть  в програші.» Українці будуть в програші, на мою думку, якщо не зможуть відповісти на вищезазначені питання.
І невже скрізь вороги? Впевненні? Докази маєте. Чи Ви про внутрішніх? Які звуться «таргани в голові»?
Чому Ви вважаєте, що держава повинна бути «національна»? Це не єдиний шлях державоутвоерення. США, Ізраїль, Швейцарія - перелічую деякі гідні приклади не національних держав. Може в іншому місті пошукати відповіді на питання, з огляду на те, що в тому місці, де Ви шукаєте, не дуже добре тхне? Принаймні на цих землях.


==============================================

«Може в іншому місті ( чи місці? (Uatumbai)) пошукати відповіді на питання, з огляду на те, що в тому місці, де Ви шукаєте, не дуже добре тхне? Принаймні на цих землях».

-----

         Все нове, це тільки продовження низки подій та висновків від роздумів, які, подібно намисту, нанизуються часом років на  нашу свідомість.  Де наслідки минулих причин становляться причинами наступних наслідків, які чередуючись, та відтворюючись у нових формах, продовжують плин нашого життя.
Та хоча усвідомлення з часом і змінююється, з оптимістичного на протилежне, та все одно, життя залишається незмінним.  Як незмінними залишаються і мотиви, котрі приводять до протилежних висновків протилежних полюсів тих, хто ці висновки робить, а за ними і подій, які в свою чергу, підживлюються з того боку, де в Україні встає сонце.  Або заходить, коли це стосується іншої сторони. Колись я про це дещо казав, але знаю, що все з часом забувається і тому, інколи, потрібно повторювати те, що вже давно було сказане. Одним, щоб пам"ятали, де живуть, а іншим про те, щоб не забували хто вони.

Що ж таке - українські національні цінності і чому піддається сумніву  їхнє існування?   Чи береться при цьому до уваги те, шо кожна нація базується на своїй історії, та саме цінностях, які історично складаються та відшліфовуються, подібно дорогоцінним каменям в руках ювеліра, щоб потім своїм сяйвом передати наступним поколінням зміст існування нації та шлях, який їй визначено Богом та найкращими прикладами тих людей, котрі йшли тим же шляхом впродовж багатьох віків  до нас.

І як і  в кожної нації, в українців є свої, притаманні тільки їм, національні цінності. Які ми зберігаємо, як саме святе у своїх серцях.
Також, як і всі інші нації, навіть тоді, коли вони в силу якихось певних причин, або обставин, розпорошені серед інших народів, або – націй, ніколи не забуваючи про свої коріння, котрі проростають з певної території, яка історично являється колискою культури нації і називається Батьківшиною.  А люди, які її населяють та ідентифікують себе з цією територією, як її головний етнос, називають себе патріотами цієї території, або – держави. Маючи національні культурологічні атрибути, які свято зберігають, передаючи в спадок наступним поколінням. Їх багато. І знаходяться вони в середовищі літератури, мистецтва та мови, яка є головним та обов»язковим носієм національної ідентичності, та об»єднуючим фактором певної нації.

Одним із таких національних атрибутів в українців є вишиванка. А в інших націй – хиджаб, а в когось – фофудья, яка символізує російський квасний імперський патріотизм, інтегрований в релігійно-політичний шовінізм.  І яким би не було політкоректним концептуальне твердження про те, що нація є сукупністю усіх громадян держави, незалежно від  їхньої етнічної приналежності,  різні етноси все ж не зливаються в один етнос. Навіть при використанні однієї мови.  

А реальність зовсім інша, що показує не тільки досвід Західноєвропейських країн, але й України. Бо не можна належати до нації, не належачи до неї кровно та духовно. І це саме те, - відсутність загальнодуховного усвідомлення,  і приводить до непорозуміння тих, хто духовно орієнтований на Схід і усвідомлено позиціонує себе адептом Східної культури, та з іншого боку - самих українців, котрі мають свої національні почуття та національні цінності, протилежні від цінностей своїх Південно-Східних опонентів. Таким чином, погляди та відчуття своєї історичної місії та бачення цієї місії у обидвох сторін залишаються протилежними та незмінними у часі.  

І коли українці на протязі десятків років робили кроки до порозуміння, то весь час натикалися тільки на глум, або цинічну ненависть тих, хто вважає себе набагато більш цивілізованим етносом, весь час поглядаючи назад, на велику і таку рідну для них країну за своєю спиною, при цьому відкидаючи всі доводи українців про те, що вони взагалі є нацією і що територія, на якій вони живуть, історично належить їм.

Тому домовитись та знайти загальнооб»єднуючі цінності нам не вдається і не вдасться. А від цього, коли українці хочуть мати свою державу та не бути в ній прислужниками та другосортними громадянами в очах нації, попередники якої були поневолювачами України, тоді українці повинні робити своє. Не звертаючи уваги на вектори відволікання їх від справи побудови української держави. Та тільки одне хвилює, чи не запізно вже, чи не станеться і цього разу, як завжди.

---
Справка для допитливих:

США керуються англосаксонськими правовими нормами та протестантською мораллю, і панівну роль там відіграє  WASP -  White-Anglo-Saxon-Protestant - білий англосаксонський протестант.

Швейцарія
Дисертація: етнополітичні конфлікти в поліетнічних федераціях: природа і практика вирішення в умовах глобалізації Автор: Карсанова Олена Созрікоевна (31.01.2012)

Потенціал «живих регіональних патріотизмів» може бути використаний в федералістських програмах сталої міжетнічної взаємодії, проте добитися результату аналогічного швейцарському, який спирається на історично сформований кантональний патріотизм не вдається ні політико-правовими, ні ідеологічними засобами. Конституційно-політичний устрій сучасної Швейцарії не може служити моделлю попередження етнополітичних конфліктів в поліетнічній державі.

Ізраїль
Для ісламу абсолютно виключено визнання права на суверенітет "невірних" в межах ісламського світу. Ізраїль, як держава "невірних" на Сході, кістка в горлі всієї ісламської системи. Навіть "паритетна" двунаціональна держава, за яку виступають деякі ізраїльські ультраліві - річ абсолютно неприйнятна для ісламу. У межах "світу ісламу" для "невірних" діє принцип: «нехай вони будуть принижені». Тут євреї - "невірні" можуть мати тільки статус звільнених на особливих умовах військовополоненних. Цей принцип є такою ж інтегральною частиною ісламу, як те, що договір з "невірними", можливий тільки як тимчасове перемир'я. Євреї на Сході можуть бути тільки релігійною громадою, нехай навіть і з широкою автономією у внутрішніх справах, але саме громадою, а не суверенною державою. У євреїв з мусульманами до сих пір триває багатовіковий спір (як і раніше з християнами) про те, хто ж є справжнім обраним народом. Вся мусульманська традиція представляє саме Ішмаель, а не Іцхака істинним спадкоємцем Авраама, а самого Авраама - першим послідовником Ісламу. Загравання Ізраїлю з ХАМАСом в 70-і роки показало безнадійність спроб відокремити релігію та ідеологію від політики всередині ісламського суспільства.

http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/14210/user_id/10676.phtml                                                                        
                                                                     ***

Ratings and Recommendations by outbrain