Показаны сообщения с ярлыком 2011.04.17 Чухання в соломі пізнього вечора на березі Случа. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком 2011.04.17 Чухання в соломі пізнього вечора на березі Случа. Показать все сообщения

17 апр. 2011 г.

Чухання в соломі пізнього вечора на березі Случа


http://politiko.ua/blogpost59037 
Дописувачі "Політико" не мають своєї партії, але вони мають розум, який дає їм можливість не липнути на липучку псевдополітичних тоталітарних сект.



Петро Камінь компліментує довірливим, як йому здається, майбутнім його багнетам, рекрутам, яких він мріє забрити в свою секту. Пропонуючи відвідати в якості гостя одне з її засідань
 -Напишіть мені про себе на PetroKamin@ukr.net і я дам відповідь. Або долучайтеся до сайту. У більшості з нас хаос в головах. 

А у "володарів сакральних знань", яка знаходиться у стані непоміченої ніким меншості, як, мабуть, потрібно розуміти, до якої входить і сам просвітник, пан Петро, в головах повна упорядкованість.  Тому, він кидає промінь світла в темряву безпросвітних, чи - безпросвітну темряву далі - притуліться лобом до лона Апостола Петра, діти мої. І я вас ощасливлю:

-Я відкритий для спілкування і зустрічі.Гарантую, що за годину розмови - змінити свої переконання стосовно моєї скромної персони.  - у нас з Вами не вистачає навіть розуму уявити, що хтось може піти "за ідею"

Ось так ,готуйте  гарантовані хоругви до виносу,панове. За високо-малокольну "за ідею".


Він пише: 
 -Читаючи з цікавистю сайт "Політико" я все більше переконуюсь, що ці розумні і освідчені люди не знайшли себе в жодній політичній партії. Партії, яка б відповідала вимогам людини і послідовно їх реалізовувала.


Ах, як жаль, що не знайшли. І тут, у нашого філософа скотилася скупа сльоза, котра впала на монітор його «Пентіуму III». -Як же допомогти несвідомим, подумалось йому, але таким розумним та освіченим.  Але не до кінця.  Бо вони ще не вкусили його освідченості в безмежній та безкорисній любові до них. І виходячи з цього висновку він починає будувати теорію вимог, та їхньої соціореалізації. В чому ж він їх бачить? 

А в, перш за все, в тому, що пропонує втілити в реальність групове зачаття, як він каже – нашої спільної дитини. Яку він вже не тільки зачав самостійно, але вже встиг  народити і, навіть охрестити, та стати її єдиноправним  батьком-очільником. 


Тому пан Петро каже, м"яко кажучи, неправду, тобто – бреше, закликаючи нерозумних малят щось після нього ще започатковувати в груповому сексі. Він не згадує, що власне,  дитинка вже народилася. З кривенькими ніжками, та рахітичною голівкою. І навіть вже не первісток а клонована двійня. Бо первістком було «Мале коло»,  яке тепер, за логікою подальшої розбудови цієї секти, має стати дійсно малим та вузьким колом самообраних "жреців-оракулів", настановників великих ідей безідейних кам"яних брил, надбудовою над прірвою безпросвітнього мороку нового Петроустрою в старій совковій свідомості.


Але ні, шановний Петро Камінь зовсім не той, про що хтось може подумав. Він  людина мудра. Вдалий бізнесмен та депутат міськради.  Він декларує, що:

 - чим довше я живу на світі, тим менше мені хочеться особисто для себе.  Може це тому, що у мене є всього достатньо для життя?

Як бачимо - не хочеться. Але, все ще - трохи колеться.



Та й не про себе думає державний діяч Петро. Йому особисто вже нічого не потрібно, він себе забезпечив та реалізував, і пропонує звернути увагу саме на цей факт молодим  людям – прийдіть до мене і ви станете такими ж успішними. Після групового зачаття в новому - політичному Білому Братстві, себто – «Українських інтересах»  під проводом пана Петра.
  

Але ситуація навколо  - абсолютно мене  не влаштовує, каже він. Я не згоден перейти в стан " третьосортних" , бо жив в часи урядів і президентів, які не створили нічого , а продали ВСЕ ! Я не хочу бачити дітей своїх і онуків з рабським тавром на плечі.


Воно то, ніби й так, але і тут наш пан депутат кривить душею, мабуть тією, що вже літає десь високо над усіма нами. Бо, як бачимо, життя його в часи урядів і президентів, які не створили нічого, а продали все, вже відбулося. І це було в минулому. А тепер, він, людина не бідна, не таврована, та, мабуть, першосортна, яка влаштувала своє життя завдяки тим, та при тих, що якраз і створили йому умови для цього, тих, хто – продали все, але наблизили пана до себе, вручивши йому мандат депутата, тепер не хоче бачити дітей своїх і онуків з рабським тавром на плечі.


То хто ж йому не дає.  І чому, забезпечені матеріально, та маючи змогу вчитися,  вони мають бути рабами з тавром? А не дають владні амбіції, котрі він маскує безкоштовним сиром. Бажанням вилізти ще вище. З містечкового виконкому до світлих, омріяних ним, вершин затишних теплих кабінетів,  яких він прагне досягти за рахунок голосів нових багнетів-ембріонів своїх химерноуявних фантазій. Горизонтально-вертикальних та спірально-тріадних опівнічних сновидінь, котрі не дають йому спокою, перетворюючись щодалі більше в мару його гоголівського буття на хуторі поблизу Новоград-Волинського мокрого яру, де жовтий місяць, вовче виття та опівнічний блуд  ще й досі водять його малими та великими колами манівців.

 17.04.2011
 ________________
P.S. Коли, читачу, ти сьогодні прочитаєш цю оповідку, зайди до пана Петра у гості http://ukrinteresy.com.ua/, та поцікався, чого він досяг за ці роки у своєму "Малому колі", та при його допомозі. Чи багато вже рекрутував борців з мафією, корупцією та державним бандитизмом.  Чи надихнув їх на повстання, чи страйк. І що з того всього вийшло.                                                                     
                                                                        ***

Ratings and Recommendations by outbrain