Еволюція Zero

Двадцять років Україна не може вибрьохатись з болота середньовічного феодального

дикунства,  в яке її занурив новий соціальний устрій, нав"язаний бувшими компартійцями

та їхніми комсомольськими поплічниками, які захватили владу і на свій розсуд почали розбудовувати те, що їм залишилося в спадок від СРСР.

Суспільство, отуплене їхньою брехнею та нерозумінням, куди ж котиться держава, вже нікому не вірить. 

І, ніби приречене в безвиході своїх сподівань, знаходиться в очікуванні якоїсь, ніби потойбічної сили, яка виведе його з стану депресії та поведе правильним напрямком, широкою дорогою, до цивілізованого майбутнього в проквітаючій державі.

 Але, незважаючи на всі технології заспокоєння, все більше приходить розуміння того,

що влада, варіантів якої за ці роки вже було чимало, не приведе країну до омріяного

благополуччя, а лише розповідає народу казки, кожного року придумуючи нові їх версії та посилаючись на те, що по незалежним від неї причинам, минула казка не збулася і тому прийдеться перегорнути сторінку та послухати нову. Ту, кінець якої вже буде щасливим.

Але казкових чудес чомусь все не відбувається і не відбувається. І скільки не мантрують про них державні діячі з трибуни Парламенту, телевізійних каналів, радіо та газет, ситуація в країні тільки погіршується.

Українські скоробагатьки вилупившись з яйця КПСС та в злученні з кримінальними злочинцями набули свої капітали на пустому місці, не маючи за душею і ламаного гроша, а тільки використавши свої партійні посади та зв”язки з криміналітетом, почали розпродаж одержаної в спадок УРСР.

І ніхто з ідейних провідників Марксизму-Ленінізму не підняв революцію на захист тих

ідей,  якими вони клялися, та яким присягали та поклонялися майже сторіччя. Не

підняли народ на повстання, якому ці ідеї  проповідували. Генерали та політпрацівники

не направили на захист попраних ідеалів Великої Жовтневої Соціалістичної революції

свої армії, полки та дивізії, а спокійно дивилися, як їхній натхненник, Перший секретар

ЦК КПУ, компартійний ідеолог Л.Кравчук підписує в Біловежській пущі меморандум про

самостійність України.

І після цього, пропагуючи вже зовсім протилежні ідеї, він стає Першим Президентом вже"ринкової" України. Як незабаром виявилось, країни ліберально-кримінального розкрадання, країни знищення попередніх здобутків, завойованих не одним поколінням людей,  яких він та інші, йому подібні ідеологи, штовхали на тяжку, виснажливу працю, заради великих ідей побудови комунізму.

Україну, подібно середньовічним варварам, почали нищити. Різали заводи, нищили сільське господарство, продали флот, розвалили армію та авіацію разом з військовим виробництвом.  Продали все, що було надбано впродовж довгих десятків років голоду, розрухи та поневірянь попередніх поколінь.

Гуманітарну сферу перетворили на клоаку. Занедбані медицина та освіта. Завойовані перші місця в Європі по ВІЧ, туберкульозу, гепатиту та наркоманії. Вони прийшли, як люблять казати - розбудовувати, не будувати. І їм для цього перш за все потрібні комунікації - дороги та залізниці, щоб вивозити сировину взамін на імпорт, який закуплявся донедавна на запозичені кошти МВФ. 

Тепер ці кошти потрібно віддавати, але нічим. Бо так, як будувати економіку ніхто й не планував, то багато грошей розікрали та вивезли за кордон. І тепер, для обслуговування боргів та нового розкрадання, вирішили продати вже останнє, що залишилося - землю, розказуючи чергову казочку про те, як це буде добре, та як піде на благо народу, та десь в своїх маєтках, потішаючись з убогої свідомості того народу, який витерпів  всі знущання над собою та витерпить і це. І в них немає сумніву в тому, що витерпить. Проковтне. І ця впевненість небезпідставна.

Бо за роки Радянської влади він втратив здатність до протидії. Це народ - раб. І буде стояти на колінах доти, доки в нього не вистачить розуму це усвідомити. 

Доки не покається та не очиститься від скверни минулого. Доки не скрутить голову вурдалакам, які присмокталися до України. Доки не зрозуміє, що до храму думкою не дійдеш.

Інакше цей народ стане вигнанцем на колись рідній землі та втратить країну назавжди. І тим  доведе, що українці, це - нація рабів. І стане заслуженим посміховиськом для

всього світу. Предметом глузування, знущання та експлуатації.

------------------------------------
http://www.pravda.com.ua/articles/2011/04/4/6077221/
Кор:- Між іншим, ви десять років тому сказали, що плівки Мельниченка - фальшивка.

Л.Кравчук:- Я тоді вірив у те, що говорили всі. Я не мав висновків наукової експертизи.

Кор:- А якби Кучма пішов у відставку у 2001 році, це було б більш правильно?

Л.Кравчук:- Було би правильно. Бо в той період він вже почав створювати клан. Кланово-олігархічну систему створив Кучма.

Кор:- І не останню роль там відігравав ваш партійний лідер Віктор Медведчук...

Л.Кравчук:- Безумовно, всі, хто працював з Кучмою, відігравали свою роль. Якби вони не хотіли відігравати цю роль, то мали би залишити свої посади. Вони вірили, що кланово-олігархічна система може змінити ситуацію, поламати більшовицьку філософію. Коли в Україні почався відхід від більшовицької партійної системи, на її місце треба було створити іншу. Спробували сконструювати кланово-олігархічну систему.

Експеримент виявився надивовиж вдалим [Авт.]

7.04.2011

                                                                        ***