Дiвчатi море п"ятки лизало
Дiвча кораблик на пiску
уламком мушлi малювало
А море змивало,
змивало,
змивало...
змивало,
змивало...
I Херсонеса велич еллiнських розвалин
її з дитинства дивували
Вглядалась в море, та свого,
Все принца срiбного чекала
Все принца срiбного чекала
Та, не було його,
та, не було...
та, не було...
А потiм їй здалось, що повезло
I вийшла замiж всiм назло
Та як же те було давно...
I рик двигунів ii душу зривав
I СУ-27, що той принц ним лiтав
Мiг якось пропасти,
розбитись, упасти...
I краялось серце i нiби вiйна
Та хiба то вина, що сталося так,
як прийшлось
а не так, як тодi, бiля моря здалось
I в минулому все, тiльки знову одна...
I той келих вина вже не пий бiльш до дна,
бо щоб там не було, а в душi, ти Sаpho
Ти дiвча, що малюе кораблик...
Тiльки ти обернись, пригадай, придивись
i побачиш що там все теж так, як колись...
Те ж дiвча на пiску, сонце, море i ти
Що так довго не смiла прийти.
***
Комментариев нет:
Отправить комментарий