Якщо здається, що тобі ніби встромили ножа в сонячне сплетіння, якщо бурчить та квакає жабами в животі, а в сонячному сплетінні надувається гуля завбільшки з яблуко і все тіло пронизує нестерпний біль і ти не можеш пройти і декількох кроків, тоді тебе можна привітати. Значить, до тебе в двері постукав особисто сам сер Панкреатит у формі свого загострення. І завітав він зовсім не для того, щоб на радощах його ти посадив за святковий стіл. А для того, щоб сповістити тебе, що вже тобі - досить. Досить проводити на собі кулінарні експерименти. Бо далі вже швах. І це не порожні слова. То ж, не барися і біжи на УЗІ. Не за автоматом, хоча й дуже буде хотітися, а на ультразвукове дослідження. Щоб знати, наскільки тобі, як завжди "повезло".
І тому, після такої зустрічі, перші три дні їсти взагалі не варто, та навіть шкідливо і небезпечно. Щоб не розтягувати "незрівнянне ні з чим задоволення", та не відчувати біль та камінь в животі й надалі. І тоді пора переходити на мінеральні води, очищені несмажені гарбузові зернята, подріблені в пилюку на кавомолці, спочатку тільки на обід, в невеликій кількості, та запивання столовою ложкою гарбузового масла.
Можна навіть срібною, для більшого шарму. А ще й гарбузову кашу. Бо ж тобі потрібно щось їсти, а гарбузові зернята, та гарбузове масло жовчоутворюючі і корисні при панккреатиті та гепатиті, який у тебе вже в минулому. Та підтримують і серце, яке невпевнено поки ще й досі б"ється в твоїх грудях, то розганяючись в дикому танку, то раптом зупиняючись у повному мовчанні, ніби запитуючи про щось опівнічну темряву. Підтримай його - корвалмент, валідол, валокордин, корвалол, та нитрогліцерин. Не завадить.Три рази на день, по три, або й по більше пігулок вугілля, трохи позбавить тебе від здуття живота.
Потрібно приготуватись і до того, що спати тобі прийдеться відносно, як в останньому, ще можливому положенні, стоячи на ліжку на колінах, годин до п"яти ранку впершись головою на ладоні рук, під якими буде лежати подушка, під музику живота та невеселих думок. Поки не звалить справжній, короткий сон. І якщо тебе не карали в дитинстві, то таким чином ти надолужиш пропущене.
А може й прийде розуміння ісламу. І тоді ти станеш духовно ближчим до Європи, яка на тебе тільки й чекає, виглядаючи у вікно, прорубане колись якимсь диваком. Але народ тебе зрозуміє, бо й сам вже давно стоїть в цій позі. Потім, ще з тиждень, поки не опухнуть ноги, прийдеться спати, сидячи на ліжку, обпершись плечем в його бильце, бо лежати не вийде ніяк.
А пляшка з холодною водою, прикладена до верхньої частини палаючого вогнищем живота, буде сприйматися душевним бальзамом, применшуючи біль, та надаючи сподівання. Яким ти завжди живеш. І те сподівання на вдале приземлення і на цей раз надасть ще й обов"язкове вживання панкреатину, креону, та но-шпи, а не кави, яку ти так полюбляв вживати роками разом з добрим тююном з самого ранку, бо вони для тебе були одними із вже небагатьох сенсів твого існування, частиною образу життя, та його філософії. А ще вони завше тобі допомагали думати, підсилюючи сприйняття та трансформуючи його в нові відчуття та форми. Які тепер неочікувано, та раптово змінили свій напрямок. Не завадять і ліки, які підтримають твою печінку.
Завадять шум, суєта, нервування, та будь-які фізичні нагрузки, про які прийдеться забути взагалі. Разом з тим, потрібно буде тісно здружитися з трав"яними підшлунковими зборами у вигляді постійно стоячої на столі склянки з чаєм із них, без цукру. Бо процес буде тривалим та зовсім невеселим. Через два, а то й три дні, можеш відсвяткувати скромну надію паровим омлетом, який ти обов"язково розділиш з тією дюдиною, яка його тобі приготує. Та який урочисто зап"єш склянкою шипшинового узвару, що замінить тобі найкращий сорт французького вина, якого ти ніколи не пив, а тепер вже й не будеш пити ніколи гарантовано.
Бо відвідини ці неприємні ще й тим, що можуть перерости в ще неприємніші подальші наслідки, про які, щоб тебе не засмучувати, тут говорити не варто. Тому знай, що ти наступив на протипіхотну "жабку". А як саме і чи врятуєшся, то буде залежати тільки від твоєї поміркованості, та розуміння, винахідливості, участі тих, хто поряд, та самої фортуни.
Так пройде тиждень, а потім і наступний. І коли тобі почне здаватися, що жити більше вже неможливо, ти здогадаєшся одягнути гумовий пояс, який одягають при радикулітах. І тоді вперше спокійно заснеш, без переривання дихання, що переходить в хрипіння, коли йдуть секунди, а ні вдихнути, ні видихнути повітря неможливо і коли здається, що ще трохи і все. Коли прокидаєшся в момент засинання із зупинкою дихання та страхом і коли ці муки будуть здаватися тобі вже нескінечними та непереборними. Пояс здавить живіт і ти вперше, на якийсь час, заснеш спокійним сном.
Потім ще довго буде паморочитись в голові, буде хотітися весь час спати і буде паскудно на душі. Але все це вже буде потім, в часовому проміжку до нових відвідин.
"Все проходить", було написано зверху на обручці царя Соломона. "Пройде і це", було написано в його середині. Все пройде, мій милий Августин все пройде, все...
"Шелковый тревожный шорох в пурпурных портьерах, шторах
Полонил, наполнил смутным ужасом меня всего,
И, чтоб сердцу легче стало, встав, я повторил устало:
«Это гость лишь запоздалый у порога моего»
Гость какой-то запоздалый у порога моего,
Гость — и больше ничего».
И, оправясь от испуга, гостя встретил я, как друга.
«Извините, сэр иль леди,— я приветствовал его,—
Задремал я здесь от скуки, и так тихи были звуки,
Так неслышны ваши стуки в двери дома моего,
Что я вас едва услышал»,—дверь открыл я: никого,
Тьма — и больше ничего".
Продовження: http://uatumbai-ret.blogspot.com/2013/07/blog-post.html
***
