Коли загудуть українські бджоли

Наші лібдеми бояться слова "ідеологія". Вони будують, чи, як вони кажуть - розбудовують державу, не маючи уявлення, а що ж має з того вийти в результаті. Якою має бути картина, яка ними малюється. А ідеологія держави, якраз, це і має визначати. Тому ніхто й досі не може конкретизувати та ясно визначити, ні напрямків руху, в бік Заходу, чи Сходу, ні політичної системи, ні економічних відносин. І ми, навіть не розуміємо, що означає наш державний суверенітет і що з ним робити. Комусь віддати, на щось обміняти, чи залишити собі, як цяцьку.
Наші керманичі, починаючи з самого початку самостійного плавання, розказують про те, як вони беруть на себе політичну відповідальність. І клянуться на Біблії почути, покращити, відстояти та побороти. Але, що означає ця, їхня відповідальність. Тільки одне - нагребти за час царювання побільше капіталу і тихо спочивати потім в своє задоволення в своїх маєтках. Ось це і є політичною відповідальністю за відкидання держави на пів-століття назад. За такі "подарунки" колись їм би відрубали голову, або розстріляли. А зараз це тільки - політична відповідальність.

Це, коли одна людина відкидає всю країну на п"ятьдесят років назад. І народ цій людині за це безмежно вдячний. І потім, від каторжної праці, йде на заслужений відпочинок. Який, той же народ, забезпечує йому недоторканністю та всілякими пожиттєвими благами. Це - дивна країна. Вона не керується ні логікою, ні здоровим глуздом. Ця країна приречена. Або на розтягання, або на нову коліївщину. І її майбутнє потоне в мороці анархії. Інакще, історія не буде користуватися логікою. А такого не буває. Останні події в Києві та Донецьку включили часовий механізм і відлік часу почався. Почався? Хм, наївна романтика...